— Може, обговоримо Новий рік? Як зустрічатимемо, кого запросимо в гості? — несміливо запитала чоловіка Людмила. Той лише грізно зсунув брови.
— Вічно ти зі своєю суєтою. Якщо хочеш святкувати, роби все сама. Запрошуй гостей, стіл плануй, ялинку. Тільки мене в цю справу не вплутувати. Мені це не треба!
На секунду Людмила відчула досаду, але відволіклася. Телефон коханого видав знайоме крякання.
– Щось важливе? — запитала дружина.
— Та дурниці, гроші скінчилися! – відповів чоловік. – Не звертай уваги!
— Треба ж поповнити баланс, бо зв’язку не буде! – Здивувалася Людмила. І терміново поповнила рахунок зі своєї картки.
– Гроші тільки витрачаєш! — похмуро відреагував чоловік. — Кому треба – додзвониться. Я заощаджую, може. Мені зайві витрати не потрібні.
Того ж дня Людмила виявила три шкарпетки, що причаїлися в несподіваних місцях. Ще один їхній товариш пропав безвісти. Людмила нахилилася, залізла під ліжко і переможно витягла звідти ще одну затверділу шкарпетку. Вони вирушили у прання під невдоволене бурчання чоловіка. Справді, навіщо торкатися чужих речей, якщо про це ніхто не просив? У цих шкарпетках можна було ще ходити! Дивні жінки самі придумують собі проблеми.
Чоловік у цій історії, можливо, є гіпотетичним. Та й дружина також. А ось ситуація справжнісінька. Тому що історію про те, як хтось «не просив» і йому «не треба», а другий навіщось намагається, нав’язує щосили свої послуги, розповідають багато хто, і кожен під своїм соусом.
То дружини скаржаться на безініціативність чоловіків. То чоловіки — на зайву прискіпливість дружин, що розводять непотрібну суєту на порожньому місці. То діти обурюються втручанням у життя батьків. То батьки переживають за дітей. Хто має рацію, хто винен — розібратися досить складно. Але є один маркер, який, як на мене, допомагає побачити суть. Розставляє все на місця.
Цей маркер — те, чи людина користується плодами чужої праці. Чи їсть приготовані для неї гарячі страви? Чи спить на чистій білизні? Чи сидить за новорічним столом? Чи витрачає чужі гроші?
Якщо тобі здається, що інша людина метушиться даремно, то найкращий спосіб перервати низку знущань — плодами чужої праці просто не користуватися. Рано чи пізно вона перестане. А якщо вже користуєшся, то треба дякувати, а не відмахуватись втомлено. Інакше зад, який намагається всидіти на двох стільцях, рано чи пізно опиниться на підлозі.
Автор – Морена Морана
