Кожного разу, як ми переживаємо стрес, коли дізнаємося про невтішний діагноз, хтось із розрадників нагадає: давай мислити позитивно. Хай як погано вам у цей момент, спробуйте не відмахуватись від такої поради: це не просто добрі слова, а науково вмотивований підхід. Це підтверджують дослідження, результати яких опублікувало Міністерство охорони здоров’я України.
Як стверджують науковці, позитивне сприйняття світу може насправді покращити здоров’я і зрештою подовжити життя. Про це у своїй колонці у рубриці «Особисте здоров’я» газети The New York Times пише постійний автор, фахівець з медицини та біології Джейн Броді.
Склянка завжди має бути напівповна, а не напівпорожня
Когось затяті оптимісти з їхнім легким ставленням до життя можуть дратувати. «Повернись до сонця і хмари розійдуться», – хіба це практична порада, що розв’яже усі наші проблеми? Виявляється, якщо облишити філософію, так – позитивне мислення можна саме «практикувати».
Як довели науковці, наші думки і справді здатні впливати на процеси у нашому організмі. У практичному сенсі це може працювати так: якщо людина з серйозним захворюванням концентруватиметься на позитивних емоціях, це може підвищити її імунітет і не дати розвинутися депресії. Як виявили дослідники, люди, які позитивно сприймають світ, мають тенденцію до нижчого тиску, менше схильні до розвитку серцевих захворювань, краще контролюють вагу, у них здоровіший рівень цукру в крові.
Ба більше, навіть у невиліковно хворих людей якість життя може значно покращитися, коли вони не зациклюються на сумних переживаннях, а намагаються знайти щось позитивне у кожному дні.
Джейн Броді описує приклад лікарки з Далласа, яка сама захворіла на рак. 27 років тому у Венді Шлессел Герфем знайшли захворювання імунної системи – неходжкінську лімфому. Протягом наступних 15 років жінка пережила 8 рецидивів своєї хвороби, і щоразу на додаток до лікування намагалася робити прості речі, що не давали впасти їй у відчай: вона спілкувалася з людьми, з якими їй було добре і весело, вела так званий «щоденник вдячності», робила добрі справи для інших, дивилася фільми, що створюють гарний настрій і піднімають дух.
Уже 12 років як її хвороба залишається в стадії ремісії. Лікарка Герфем, каже, що практика позитивного мислення зробила якість її життя настільки високою, наскільки це було можливо в її ситуації – і хоча це ніяк не вплинуло на її рак, це однозначно допомогло їй легше пережити часи, коли прогнози були геть не оптимістичні.
Налаштуватись на позитив допоможе наука
Не всім людям властива природна схильність шукати сонячний бік життя коли навколо самі хмари. Для таких людей теж є вихід – навичок позитивного мислення можна набути. Ці навички стануть у пригоді тим, хто переживає стрес або бореться із важкою хворобою.
Ви можете почуватись краще, якщо опануєте навичками, що налаштовують на позитивне мислення. Авторка методики, професорка Джудіт Т. Московіц, яка спеціалізується на медичних соціальних науках у Школі медицини Фейнберга Північно-Західного університету у Чикаго, розробила тренінг спеціально для людей, яким поставили невтішний діагноз.
На початку своїх досліджень, коли професорка Московіц працювала у Каліфорнійському університеті у Сан-Дієго, вона з колегами вивчала вплив позитивних емоцій на людей, які не так давно дізналися, що у них ВІЛ. Пацієнтів навчали позитивного мислення, що запропонували вчені, і виявилося, що у тих, хто активно це практикував, вірусне навантаження було меншим, ці люди були більш дисциплінованими у прийомі ліків, не зациклювалися на переживаннях, пов’язаних із діагнозом, і менше потребували антидепресантів.
Загалом науковці попрацювали з 159 людьми, які недавно довідалися про свій позитивний ВІЛ-статус. Одна частина з цієї групи проходила курс із загальної психологічної підтримки, а інша – спеціалізований тренінг з позитивних емоцій. Після 15 місяців з моменту, коли люди дізналися про свій діагноз, ті, хто пройшов тренінг з позитивного мислення почувалися емоційно краще за тих, хто цими навичками не оволодів.
Оптимізм – це м’яз, який можна натренувати: дев’ять ключів позитиву
Вісім навичок, які зроблять вас щасливішими
Під час тренінгів з позитивних емоцій людей вчили бути спокійнішими, більш задоволеними життям і загалом щасливішими – пропри наявність хвороби. За методикою Джудіт Московіц, таких навичок вісім, проте кожного учасника дослідження просили опанувати хоча б три – і застосувати їх щодня. Обрати можна було з таких:
- Щодня визначити, що хорошого трапилося сьогодні.
- Сповна насолодитися цією хорошою подією, поділитися нею зі знайомим чи записати у щоденник.
- Завести “щоденник вдячності” і робити в ньому регулярні записи.
- Визначити сильну рису свого характеру і записувати, як ви її застосували.
- Поставити собі реальну мету і записувати успішні кроки до її здійснення.
- Пригадати невелику стресову ситуацію і записати кроки до позитивної переоцінки того, що сталося.
- Кожного дня робити маленькі добрі вчинки на користь інших.
- Жити сьогоднішнім днем і не зациклюватись на минулому чи майбутньому.
Усе буде добре: як навчитися позитивно мислити і змінити життя на краще
Не кожен день може бути вдалим, але щось хороше трапляється кожного дня
Наукові дослідження показали, що люди з хронічними захворюваннями, які практикували позитивне сприйняття світу попри свій діагноз, у тому числі СНІД чи діабет 2 типу, жили довше. Дослідниці Джудіт Московіц це здалося обнадійливим. Вона пішла далі: її метою було зрозуміти, чи можна, навчивши людей навичок позитивних емоцій, допомогти їм краще долати стрес і покращити їхнє фізичне самопочуття.
За мету свого дослідження професорка поставила таке:
- підвищити якість життя пацієнтів;
- покращити дисципліну приймання ліків;
- розвинути здорові звички і допомогти пацієнтам віднайти власні сили, щоб покращити соціальну підтримку та зосередитись на позитивних речах у житті.
Одним з учасників дослідження став архітектор з Сан-Франциско Ґреґ Де Меза. У 52 роки він дізнався, що інфікований на ВІЛ, і перші 4 роки після встановлення діагнозу нікому про це не казав: чоловік відчував власну провину, йому здавалося, що він інфікувався через його ж необачність. Тренінг навчив Ґреґа дивитися на речі по-іншому. Тут йому порадили шукати соціальної підтримки і чоловік нарешті відкрився своїм друзям. На власному досвіді Ґреґ переконався, що інколи показати свою слабкість означає показати свою силу. За словами учасника, він став почуватися краще, ніж будь-коли раніше, і сам став більше співчувати людям.
У пацієнтів з діабетом 2 типу тренінги з позитивних емоцій також показали гарний результат. 49 людей взяли участь у дослідженні, де через онлайн-курси вчилися позитивніше сприймати світ і менше фіксуватися на негативних емоціях. Гарні переживання, за попередніми даними, учасники пов’язали з такими позитивними наслідками, як здоровіше харчування, фізично активніший спосіб життя, кращий контроль рівня цукру в крові.
У іншому дослідженні професорки Московіц участь взяли 39 жінок з раком грудей пізньої стадії. Набувши навичок з позитивних емоцій, учасниці менше страждали на депресію. Так само краще почувалися і люди, які доглядали за хворими на деменцію.
Люди, які не сприймають старіння як щось жахливе, живуть довше
Більш масштабне дослідження провели Бекка Леві та Авні Бавіші з Йєльської школи громадського здоров’я. Вони працювали з 4 000 людей, вік яких починався з 50 років. В учасників, які позитивно ставились до свого старіння, це мало гарні наслідки для здоров’я і навіть тривалості життя. Дослідники дійшли висновку, що на це могли впливати два фактори: психологічний і фізіологічний.
- У психологічному аспекті, люди, які мислили позитивно, більше вірили у власні можливості, легше переживали стрес і були більш схильні дотримуватися здорових звичок.
- У фізіологічному аспекті, у тих, хто добре сприймав власне старіння, був нижчий рівень С-реактивного білку, концентрація якого підвищується при запаленні, викликаному стресом. С-реактивний білок асоціюється з захворюваннями серця – атеросклерозом та гострим інфарктом міокарда. У людей, що зациклювалися на негативних переживаннях рівень С-реактивного білку був вищий, і це при тому, що дослідники врахували всі відмінності, включно із віком, статтю, расою, рівнем освіти і станом здоров’я.
Як виявилося, люди, які не сприймали старіння як щось жахливе, жили відчутно довше.
