Дітей звезли з усіх дитбудинків міста. Коли мільйонер став їх вітати, то дітвора навіть не слухала поздоровлень і побажань свого благодійника. Вони зрозуміли одне: зараз перед ними відкриються двері, і кожен може піти звідси з будь-якою іграшкою. Це може бути лялька або блискучий велосипед …
– Діти, тільки пам’ятайте, ви можете взяти щось одне! – хвилювалися вихователі, які знають вдачу своїх підопічних.
Нарешті двері відчинилися, потік натхненної дітвори хлинув всередину і розділився між полицями з жаданими скарбами. І тут виявилося, що зробити собі подарунок, навіть при такому багатстві вибору, не так-то просто. Достаток і доступність, обмежені строгим лімітом в один подарунок, багатьох дітей поставили в глухий кут. Вони в розгубленості бігали по магазину, то мнучи в руках величезного ведмедя, то задивляючись на залізницю…
А один малюк, худенький хлопчик років шести, так і залишився стояти на порозі магазину, поруч з власником і групою персоналу.
– Ну, малюк! Що ж ти стоїш! Біжи, вибери собі подарунок мрії! – схилився бізнесмен до хлопця.
– Але я вже вибрав! – несміливо ледь чутно пробурмотів малюк. А потім, зібравшись силами, немов сам дивуючись своїй зухвалості, схопився за простягнуту руку і випалив:
– Я вибираю тебе!
Розчулений благодійник немов очікував таких слів. Він підняв малюка на руки і притиснув до себе.
– Ти зробив правильний вибір!
Друзі! Світ, в якому ми постійно метушимося, намагаючись урвати собі якийсь шматок, – той самий магазин іграшок. А Бог – Творець і Власник всього сущого – спостерігає за нашими потугами влаштувати своє життя: купити краще житло … машину … вивчити дітей … смачно поїсти … назбирати грошей .…
Звичайно, що це все нам потрібне, бо для того й живемо, але… Мудрий той, хто, залишивши всю цю суєту, підійде до Бога і скаже: «Я вибираю Тебе!».
І зовсім не тому, що після цього стаємо спадкоємцями усіх Його благ, а щоб задовольнити потребу в Божій любові, без якої ми, як ті сироти… розгублені і безпорадні в цьому жорстокому й несправедливому світі.
