А ви, часом, не качечка?
Є така смішна казка:
Озеро. Лебеді розминають крила.
Красень-лебідь вигинається, витягуючи крила і розтягуючи кожне сухожилля, граючи м’язами.
Підходить маленька сіра качечка, переминається з ноги на ногу, починає (жалібним, злегка писклявим, тремтячим голосом):
– Мабуть, на Південь полетите?..
Лебідь, басом, гарно вигинаючи спину:
– Ну, так, на Південь. Ага. Там тепло, так.
Качечка:
– У-гу-у… А я ту-у-у-ут залишусь… Замерза-а-а-а-ати…
Лебідь:
– Полетіли з нами. На південь. Тягне м’язисту ногу.
Качечка:
– У-гу-у… У вас крила во-о-о-о-о які… А в мене ма-а-а-а-аленькі, я впаду, розіб’юся і помру-у-у-у-у…
Лебідь:
– То ми тебе, підтримаємо. Повітряні потоки допоможуть…
Качечка:
– У-гу-у… А в дорозі я зголоднію, знесилюсь і помру-у-у…
Лебідь:
– Ну, то будемо ловити жуків. Так. Соковитих жуків.
Качечка:
– У-гу-у… Жуки великі, у вас клю-ю-ю-ю-юви он які, а в мене ма-а-а-а-аленький, я не зможу проковтнути, вдавлюся…
Лебідь (хрумкаючи, розминає крила):
– То ми тобі їх того, розжуємо. Будеш їсти, нормально.
Качечка:
– У-гу-у…
Лебідь (випроставшись, дивлячись на качечку):
– Так. Іди ти, качечко!
Чому ми так любимо скаржитися на життя і хочемо, щоб нас взяли на ручки
У нашому житті такі “качечки”, яких треба шкодувати і опікуватися, зустрічаються напрочуд часто. Людина начебто всіма руками за те, щоб змінити своє життя, але чомусь продовжує нити, страждати і нічого не робити. Має в запасі величезний арсенал причин, чому, незважаючи на запропоновану допомогу, не може почати діяти.
Насправді ця людина зовсім не хоче нічого змінювати, їй вигідно залишатися у своєму становищі та приймати співчуття та пропозиції допомоги. У психології це називається вторинною вигодою.
- 5 життєвих істин, які часто розуміємо надто пізно
Що таке вторинна вигода?
Вторинна вигода далеко не завжди усвідомлюється. Найчастіше людям здається, що вони справді нещасні, а перед ними непереборні обставини. Насправді завдяки своїй нещасності вони отримують увагу й турботу – усе те, чого так не вистачало в дитинстві.
- Причиною є ситуація, коли дорослі приділяли увагу дитині лише тоді, коли вона хворіла, отримувала травми або ще з якоїсь причини була засмучена. Паттерн закріплюється – і людина у дорослому віці вибирає бути нещасною, щоб отримувати любов та співчуття оточуючих.
- Ще однією вторинною вигодою, після психологічних погладжувань по голові, може бути дозвіл не брати відповідальність. Людина відмовляється від будь-яких рішень, складніше вибору гарніру, тому що вони вимагають певного ступеня відповідальності. Причина – страх помилитися, який теж зазвичай йде з дитинства. У людини відсутня навичка підтримувати себе, знаходити у невдачах досвід. Натомість вона сварить себе і почувається нещасною. А якщо нічого не робити, то й не помилишся.
- Третя причина поведінки “качки” – це бажання зберегти горезвісну зону комфорту. Адже будь-які рішучі дії — це деякі незручності, іноді вельми значні, які згодом приносять позитивні зміни. “Качечка” не готова терпіти навіть найменший дискомфорт, пожертвувати особистим вільним часом, докладати зусиль. Найкраще залишатися там, де є, і нічого для цього не робити.
Як розпізнати “качечку” серед своїх друзів
Звичайно, розпізнати качечку можна за постійним скигленням та за грою у “так, але…”, але є ще кілька ознак:
- здорової самооцінки для таких людей не існує, вони прирівнюють її до егоїзму та гордині;
- прагнути жити добре в їхній картині світу – соромно;
- обов’язкове самознецінення, адже оточуючі точно почнуть переконувати у її значущості, тобто буде досягнуто вторинної вигоди.
Як “вилікувати” “качечку”
Першим кроком до виправлення є усвідомлення. Людина повинна зрозуміти, що насправді всі непереборні перешкоди до кращого життя — це лише її вигадка, її виправдання для того, щоб нічого не робити. Проблема в тому, що усвідомлення – це теж вихід із зони комфорту, а “качечці” цього не треба.
Авторка – психологиня Юлія Таратина
