Нині дуже рідко можна зустріти людину, яка зберегла до старості 100% слуху. Зниження слуху – це проблема, яка набирає обертів з кожним днем. Чому слух погіршується і як його зберегти, консультує лікар-отоларинголог Олексій ВІГОВСЬКИЙ.
ЧОМУ ВТРАЧАЄМО СЛУХ
Однією з причин зниження слуху є шум. Ви, мабуть, неодноразово помічали, що якщо протягом тривалого часу перебуваєш під впливом голосного шуму, то після усунення звуку почуваєш себе дещо оглухлим. Так реагує на шум слуховий аналізатор вуха. Якщо його постійно травмувати шумом, то виникає перевтома і пришвидшується зношування слухової системи. Тому люди, які працюють в умовах гучного виробничого шуму набувають професійну шумову туговухість. Захоплення гучною музикою (понад 80 дБ) також призводить до зниження слуху.
Часто причиною туговухості є ускладнення після впливу на організм вірусів та бактерій. Небезпечними є грип, ангіна, менінгіт, а також дуже поширена дитяча інфекція – паротит (свинка). Нерідко батькам складно виявити дефекти слуху у малюків, які виникають як наслідок ускладнення після перенесеної хвороби. Минає час, і проблема виявляється при медичному обстеженні. У таких випадках відновити слух складно, оскільки деколи буває пізно. Тому при перших симптомах порушення слуху необхідно звернутись до лікаря.
Розрізняють також вікову втрату слуху. До прикладу, у людей віком 60–70 років туговухість у 40% осіб. Це вікові зміни, пов’язані з особливістю людського організму.
Сьогодні часто виникає нейросенсорна туговухість (в 74 % випадків), основною причина якої є вплив ототоксичних препаратів, до яких належать деякі види антибіотиків. Слід зазначити, що на сьогоднішній день лікарі використовують антибіотики іншого класу, які не мають ототоксичної дії. Але, на жаль, багато наших хвороб родом з дитинства.
ЩО РОБИТИ
Якщо у людини спостерігається невідновне зниження слуху, то на допомогу приходять слухові апарати. На жаль, сьогодні люди мало обізнані про засоби корекції слуху. Сучасний слуховий апарат з високою точністю обробляє звук, має цікавий дизайн та зручний у користуванні. Підбір слухового апарату проводить спеціаліст, враховуючи індивідуальні порушення слуху. Отже, ані молодим людям, ані людям похилого віку, які мають знижений слух, не потрібно замикатись у світі глухої тиші.
ЧОМУ ВИНИКАЄ ШУМ У ВУХАХ
Шум у вухах може з’являтися тоді, коли відбувається порушення надходження крові до внутрішнього вуха через тривалий спазм судин. Якщо з’явився шум у вухах, то це можна вважати сигналом тривоги, що в організмі виникло захворювання.
Крім того, причинами виникнення шуму у вухах можуть стати: занадто гучна музика, травми, отримані під час вибуху, різке падіння слуху, діабет, остеохондроз шийного відділу хребта, гіпертонічна хвороба (супроводжується часто головним болем), низький артеріальний тиск або навіть неправильне встановлення зубних протезів. Також шум може з’являтися при запальних процесах середнього та внутрішнього вуха, при порушеннях кровообігу.
Якщо шум у вухах виник через вплив гучного звуку, то його причиною, швидше за все, є акустична травма. У цьому випадку шум зазвичай минає через деякий час самостійно.
Якщо ж шум у вухах пов’язаний з польотом в літаку, зануренням у воду, стрибком з парашутом, то причиною може бути пошкодження слухових органів через різкі перепади тиску. Таке пошкодження називають баротравмою. При цьому шум у вухах нерідко супроводжується запамороченням, зниженням гостроти слуху, а також відчуттям закладеності у вухах.
ЩО РОБИТИ
При виникненні шуму у вухах необхідно якомога швидше звернутися до фахівця. Особливо це стосується випадків, коли шум поєднується з іншими симптомами. Такими проблемами займається ЛОР- лікар. На прийомі він проведе опитування, огляне вуха пацієнта і, якщо це необхідно, призначить додаткові методи діагностики чи консультацію невропатолога.
Для діагностики необхідно пройти ряд обстежень основними з яких є: аудіометричне обстеження, тимпанометрія, МРТ головного мозку, УЗД судин, загальний аналіз сечі та крові. За результатами обстеження буде зрозуміло, яка причина шуму. Якщо це захворювання вух – то подальше лікування проводить ЛОР-лікар, якщо ні – то невропатолог.
