Пандемія хвороби COVID-19, спричиненої новим вірусом SARS-CoV-2, без перебільшення – топ-тема для громадськості та медичної спільноти не лише в Україні, а й в усьому світі. На сьогодні в нашій державі запроваджено заходи для запобігання поширення вірусу, зокрема карантинні обмеження, в тому числі й в центрах перинної медико-санітарної допомоги та амбулаторіях. В таких умовах, зважаючи на необхідність мінімізувати соціальні контакти, існує ризик відмов від планової вакцинації, зниження інтенсивності проведення планових щеплень та загалом – рівня охоплення вакцинацією. Як наслідок, в подальшому можливі спалахи інфекцій, керованих засобами імунопрофілактики. Ситуацію проаналізувала педіатр, фахівчиня з імунопрофілактики Волинського обласного центру громадського здоров’я Леся Іванишин.
Згідно із рекомендаціями ВООЗ, будь-які переривання планової імунізації, навіть на короткий період, призведуть до підвищення ймовірності спалахів вакцинокерованих інфекцій або зростання кількості випадків захворювань, яким можна запобігти вакцинацією. Це буде додатковим навантаженням на системи охорони здоров’я в країнах, які вже й так значно перевантажені через пандемію COVID-19.
Кір, дифтерія, правець та інші захворювання не зупиняться на «червоне світло», щоб дати можливість COVID-19 перейти дорогу. Наше завдання – навчитись жити в ситуації, яка склалась. Скажімо, ми не можемо повідомити хворим на цукровий діабет, що вони не будуть отримувати інсулін, адже зараз є важливіша проблема – пандемія COVID-19. Інсулін для них – життєво необхідний. Аналогічно у разі призупинення планової вакцинації існує високий ризик, що інфекції, керовані засобами імунопрофілактики, «нагадають про себе».
В таблиці подана інформація про деякі інфекційні захворювання, механізми передачі, симптоми та ускладнення, які вони можуть спричинити. Також у таблиці вказане базове репродукційне число (R0) – середня кількість осіб, що безпосередньо інфікуються від одного хворого впродовж усього заразного періоду хвороби за умови потрапляння хворого до повністю незараженої популяції. Це та кількість осіб, яку хвора людина потенційно інфікує, якщо вони цим захворюванням не хворіли або не були вакциновані. Чим вище значення R0, тим складніше контролювати епідемію. Наприклад, для кору це число становить 12-18, а для COVID-19 це число – 1,4-3,9 ( хоча з приводу цієї нової хвороби дані зараз уточнюються). Vc – відсоток охоплення щепленнями, необхідний для виникнення колективного імунітету та припинення поширення інфекції. Інформація в таблиці пояснює, чим небезпечні «дитячі інфекції» та чому потрібно підтримувати високі рівні охоплення вакцинацією для створення колективного імунітету.
| Захворювання | Механізм передачі | Симптоми | Ускладнення | R0 | Vc |
| Кір | Повітряно-крапельний | Гарячка, нежить, кашель, кон’юнктивіт, плямисто-папульозний висип | -отит (1 із 10 хворих дітей)-пневмонія (1 із 20 хворих дітей)-енцефаліт (≈1 із 1000 випадків)-смерть (майже кожні 1-3 із 1000 хворих на кір дітей помирають від респіраторних чи неврологічних ускладнень) | 12–18 | 92–95% |
| Кашлюк | Повітряно-крапельний | Гарячка, нежить, приступоподібний кашель, блювота, апное (тимчасове припинення дихальних рухів) | -пневмонія (1 із 4 хворих)-судоми (1 із 100 хворих)-апное (3 із 5 хворих)-енцефалопатія (1 із 300 хворих)– смерть(1 із 100 хворих) | 12–17 | 92–94% |
| Дифтерія | Повітряно-крапельний | Біль у горлі, лихоманка, набряк слизової ротоглотки , наліт на мигдаликах сірого кольору, осиплість голосу, набряк шиї, збільшення шийних, підщелепних лімфовузлів | -блокування дихальних шляхів– інфекційно-токсичний шок-міокардит-ураження нервової системи-легенева інфекція( пневмонія, дихальна недостатність)-полінейропатія (ураження периферичних нервів)Навіть при лікуванні помирає 1 із 10 хворих. Без лікування летальність досягає 50 %. | 6–7 | 83–86% |
| Краснуха | Повітряно-крапельний | Гарячка, висип, нежить, кон’юнктивіт, збільшення потиличних лімфатичних вузлів | -артрит (у 70 % хворих жінок, рідше у дітей та чоловіків)-інфікування вагітної може призвести до викидня, мертвонародження, смерті плода чи вроджених вад розвитку, більш відомий як синдром вродженої краснухи (вади серця, глухота, втрата зору та інші вади розвитку) | 6-7 | 83-86 % |
| Поліомієліт | Фекально-оральний | Без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70 % випадків, що робить захворювання особливо небезпечним для оточуючих (ці хворі можуть бути джерелом захворювання);Лихоманка, головний біль, біль у животі, нудота і блювання у 25 % | -парестезії-менінгіт (≈ 1 із 200 хворих)-параліч (≈ 1 із 200 хворих)-смерть ( від 2 до 10 із 100 хворих у кого виникає параліч помирає внаслідок ураження дихальної мускулатури)-постполіомієлітний синдром (поява паралічу через 15-40 років після виздоровлення) | 5-7 | 80-86% |
| Епідемічний паротит (свинка) | Повітряно-краплинний | Головний біль, гарячка, припухання слинної залози | -орхіт (запалення яєчок)-панкреатит (запалення підшлункової залози)-енцефаліт (запалення головного мозку)-менінгіт (запалення оболонок мозку)-глухота | 4–7 | 75–86% |
| COVID-19 (2019–2020 пандемія)* | Повітряно-крапельний | Гарячка, кашель, задишка, міалгія , головний біль, загальна слабкість, рідше діарея, блювота | -пневмонія-гострий респіраторний дистрес синдром-сепсис | 1.4–3.9 | 29–74% |
| Грип (пандемії грипу) | Повітряно-крапельний | Гарячка, кашель, біль в горлі, мяз’овий біль, головний біль, нежить | -пневмонія-синусит, отити-міокардит-енцефаліт-сепсис-міозит-загострення хронічного захворювання | 1.5–1.8 |
*дані оновлюються
Протягом 2017-2019-го років в Україні відзначався епідемічний підйом захворюваності на кір, основною причиною якого було низьке охоплення дітей профілактичними щепленнями в попередні роки. У період 2009-2016-го років рівень охоплення щепленням КПК (комплексною вакциною проти кору, паротиту, краснухи) коливався в межах від 30,2 % до 83,7 %. Відповідно, накопичилась значна кількість населення, що може інфікуватися. Протягом спалаху, з літа 2017 року, на кір в Україні захворіли більше 115 000 людей, 41 людина померла.
Також Україні щорічно реєструються поодинокі випадки захворювання на дифтерію. Проте торік, у 2019-му, їх було зареєстровано 22 – більше, ніж зазвичай. Цей показник свідчить про недостатній рівень імунізації від дифтерії серед дітей та дорослих. Востаннє епідемія дифтерії в Україні зафіксована в 90-х роках минулого століття. Внаслідок низького рівня вакцинації дітей та відмов від ревакцинації дорослих, захворіли близько 20 тисяч людей, 696 із них померли.
