Матерям із післяпологовою депресією важко самостійно справлятися з власними потребами та новими обов’язками щодо дитини. У результаті, це також може негативно вплинути на ріст і розвиток дитини. Однак, цей психічний розлад матері піддається лікуванню за допомогою ліків і консультацій. У 90 % випадків допомагає медикаментозна терапія чи поєднання лікування і психотерапії, – стверджують фахівці Центру громадського здоров’я МОЗ України.

Причини виникнення післяпологової депресії

Післяпологова (постнатальна) депресія (ППД) – це психічне порушення, яке зʼявляється після пологів у деяких жінок і характеризується проявами смутку та емоційною нестабільністю. ППД може виникнути у будь-якої жінки, утім у тих, в кого вже була депресія в анамнезі, перебіг може бути важчим.

Приблизно через два-три дні після пологів почуття може зʼявитися відчуття пригніченості та тривоги. У жінки може бути безпричинний плач, проблеми зі сном або сумніви у своїй здатності піклуватися про свою дитину. Це певною мірою пов’язано зі зміною рівня прогестерону, та крім цих гормональних змін можуть бути і інші фактори, які призводять до цих відчуттів, наприклад, тривалі періоди втоми або виснаження, проблеми з грудним вигодовуванням та інші післяпологові ускладнення.

Діагноз післяпологової депресії ґрунтується не лише на тривалості часу між пологами та початком, але й на тяжкості депресії. Післяпологова депресія пов’язана з біологічними, соціальними та психологічними змінами, які відбуваються під час народження дитини.

Симптоми післяпологової депресії

• почуття смутку або пригнічення,
• нездатність насолоджуватися тим, що зазвичай приносило задоволення,
• втома або втрата енергії,
• погана концентрація або втрата уваги,
• низька самооцінка, невпевненість у собі,
• порушений сон, навіть коли дитина спить,
• зміни апетиту,
• зниження лібідо,
• часті зміни настрою.

Післяпологова депресія підвищує ризик самогубства. Жінка може відчувати відстороненість від своєї дитини або партнера і навіть думати про те, щоб завдати шкоди собі чи дитині. В таких ситуаціях варто поговорити з кимось про свої думки та почуття – наприклад, з другом, родичем, лікарем чи акушеркою. Водночас близьким, медичним працівникам, які супроводжують породіллю, важливо бути настороженими щодо ризику самогубства, особливо, якщо у жінки в анамнезі була депресія чи тривожний розлад.

Причини та фактори ризику післяпологової депресії

Фактори, які можуть підвищити ймовірність післяпологової депресії, включають:

• депресію, розлади настрою в анамнезі до вагітності або під час вагітності
• вік на момент вагітності (чим молодше, тим вищі ризики),
• неоднозначне ставлення до вагітності (наприклад, людина сповідує ідеологію бездітництва (чайлдфрі), тобто свідомо обирає не мати дітей попри таку можливість),
• діти (чим більше у вас, тим більша ймовірність депресії під час наступної вагітності),
• переживання надзвичайно напружених подій, як-от втрата рідних, роботи чи криза здоров’я,
• наявність дитини з особливими потребами або проблемами зі здоров’ям,
• обмежений соціальний супровід,
• одинокість,
• подружні конфлікти.

Загалом, у світі існує стигма щодо цієї теми, і післяпологова депресія досі більшістю сприймається як слабкість чи примха. Часто ППД не діагностована через конфлікт у приватному житті та небажання розголошувати про свій стан близьким. Серед молодих матерів часто існує переконання про те, що розголошення може призвести до покинутості та через страх відсутності підтримки. Тому далеко не всі звертаються за допомогою до спеціалістів.

 Способи лікування та самопідтримки при ознаках ППД

1. Достатній догляд і підтримка вдома. Варто пам’ятати, що на даному періоді життя не лише дитина потребує особливого догляду, але й матір. Для того щоб жінка могла повноцінно піклуватися про своє немовля їй потрібно добре висипатися та правильно харчуватися. Отримання поживної білкової їжі може допомагає відчувати себе краще.
2. Психотерапія (психологічне консультування). Існують різні напрямки психотерапії, наприклад когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) або міжособистісна (інтерперсональна) терапія (ІПТ), які є ефективні при післяпологовій депресії та тривожності. При потребі, можна звернутися до свого сімейного лікаря за професійною допомогою, або попросити знайти фахівця з психічного здоров’я, який допоможе подолати ці почуття.
3. Ліки. Існує низка ліків, які ефективні для лікування та зменшення симптомів післяпологової депресії. Незважаючи на те, що невеликі кількості антидепресантів можуть проникати через грудне молоко, загалом вони мають мінімальний вплив на кількість молока та самопочуття дитини. Перш ніж починати приймати будь-які ліки, обов’язково потрібно поговорити спеціалістом.
4. Спілкування з людьми з подібним досвідом. Часто можемо думати, що ми єдині, хто себе так почуває, чи перебуває в такому стані. Тому важливо керуватися не думками, бо вони можуть бути оманливими, а словами, практичними порадами та досвідом сімейного лікаря чи психотерапевта, учасниць груп підтримки «рівний рівному». Також важливо ділитися своїми переживаннями з друзями та членами родини про своє самопочуття.
5. Бути турботливою до себе. Ми можемо мати багато очікувань від себе як від матері чи жінки, але ніхто з нас не може завжди відповідати всім нашим очікуванням. Тому не варто хвилюватися щодо нереалізованих планів чи власної безпорадності. Варто ставитися до себе так само, як до друга, і бути співчутливою до себе.
6. Підтримка вдома. Протягом всієї історії людства спільноти піклувалися про немовлят. Важливо, щоб люди, які щойно народили, мали когось, хто піклується про них, поки вони піклуються про свою дитину.

Подружні партнери або інші близькі люди можуть виражати свою підтримку, виконуючи такі дії:

• дбати про те, щоб у жінки був час прийняти душ чи ванну
• слідкувати за тим, щоб вона добре харчувалася
• сприяти тому, щоб вона висипалася, сплячи позмінно.

Коли час звертатися по допомогу?

Важливо пам’ятати, що в будь-якій ситуації: «Ви не самотні, ви не винні, і з допомогою вам стане краще».

Потрібно звернутися за допомогою, якщо симптоми депресії тривають довше двох тижнів.  Сьогодні є багато надійних медичних працівників та служб підтримки, які конфіденційно та доброзичливо дадуть відповідь на запитання.

Важливо памʼятати, що зараз відбувається багато змін, як в організмі так і в способі життя, тому потрібно дати собі час і можливість бути вразливою. Визнати, що це є природним процесом, як і те, що такі почуття можуть тривати протягом деякого часу. Ми не народжуємось батьками, потрібен час та відповідний простір щоб з самостійної дорослої людини стати матір’ю та батьком.

Зважаючи на те, що за даними ВООЗ 1 з 10 жінок стикається з симптомами післяпологової депресії, під час вагітності та протягом року після пологів, з метою поінформованості можна проходити опитувальник, розроблений для виявлення можливих симптомів депресії в післяпологовий період, та варто пам’ятати, що діагноз може встановити тільки фахівець після низки клінічних досліджень.

Профілактика післяпологової депресії

Попередження ППД починається ще перед вагітністю, зокрема, з підтримки здорового способу життя. Важливо також  мати когось, з ким можна поговорити та звернутися за підтримкою.

Відвідування допологових курсів і знайомство з іншими вагітними жінками або молодими батьками може також допомогти попередити ППД, оскільки формує середовище, де можна знайти підтримку людей, які проходять через такі ж випробування.

Якщо ви вагітні або плануєте завагітніти, зверніться до свого сімейного лікаря або до спеціалістів з питань психічного здоров’я, якщо:

• у вас в анамнезі була депресія або проблеми з психічним здоров’ям

• хтось у вашій родині мав ППД (наприклад, ваша мати чи сестра)

Це необхідно для того, щоб вони могли надати вам відповідну підтримку та рекомендації щодо додаткових обстежень чи запропонувати відповідні профілактичні заходи.