Адмірал Джеймс Стокдейл провів у пеклі вʼєтнамського полону вісім років. Табір, в якому він перебував, знущально звався «Ханой-Хілтон». Його піддавали тортурам більше 20 разів. Він не знав, чи зможе вижити, чи зможе колись звільнитися і побачити свою родину.
Але він не зламався.
Після звільнення з полону у нього неодноразово брали інтервʼю. Зазвичай журналістів найбільше цікавила відповідь на запитання: хто не зміг вижити в полоні?
Стокдейл незмінно відповідав: «Оптимісти».
Звісно, наступне запитання теж було очікуваним: «Чому?!»
І колишній полонений розповідав, що оптимісти говорили: «Ми вийдемо до Різдва». Але з настанням Різдва вони так само продовжували знаходитись у полоні. «Ми вийдемо до Великодня». Але Великдень минав, а свобода не приходила.
День подяки.
Потім знову Різдво.
«Вони помирали від розбитого серця», – вважав Стокдейл.
Його звільнили у 1973 році. Після звільнення він не став циніком і ніколи не почувався жертвою. Він обійняв посаду викладача філософії стоїцизму у Стенфорді і Військово-морській академії США. Він вчив молодих офіцерів: «Не можна плутати «все буде добре» з «я впораюсь, навіть якщо все буде погано». Так народився термін «парадокс Стокдейла». Він, власне, про те, що не можна плутати оптимізм з ілюзією, а критичне мислення і обґрунтований сумнів – з негативом чи депресією.
Справжній оптимізм – реалістичний
Не ховати голову в пісок, не поринати у світ ілюзій, що все налагодиться само собою. Штучний оптимізм може допомогти спринтеру, але марафонівцю доведеться зіткнутися із суворою реальністю, яку він не зможе прийняти. Самообман – не найкраща практика для перемоги…
Додам, що після звільнення Джеймс Стокдейл став першим в історії військового флоту тризірковим офіцером, що двічі отримав нагороду льотчиків і Медаль Пошани – найвищу військову нагороду США. Він був кандидатом на посаду віцепрезидента свого друга Роса Перро на президентських виборах у 1992 році. Разом з дружиною Сібіл вони написали книгу “У любові й на війні”, що описує досвід років полону. Помер у віці 81 року, похований на цвинтарі Академії ВМС США. За мотивами його життя було знято фільм «У любові й на війні».
За матеріалами www. jimcollins. com
Радимо також прочитати:
- Токсичний оптимізм: чому примусове позитивне мислення шкодить
