Матері. Ці місяці показали, на що ми здатні заради дітей. Скільки в нас сил, наскільки ми мужні, наскільки ми всеохопні у своїй любові, у своїй вірі й у своїй можливості захистити.
Я завжди прошу батьків на всіх зустрічах (і себе часто осмикую): будь ласка, не треба ось цього всього “будь кращою версією самого себе”. Немає “успішного успіху” в батьківстві. Немає, чим його виміряти. І немає, з ким мірятися. Ми й так найкращі. Будь ласка, особливо зараз, будьте Живими.
Я так захоплююсь тими, хто зараз пише з іншої країни: приїхала з дітьми, знайшла житло, знайшла трохи грошей, знайшла волонтерів для себе, знайшла садок-школу, знайшла чи організувала волонтерський штаб для допомоги Україні… і ще й в музей сходили з дітьми. Боже!!!
І так захоплююсь тими, хто в Україні, в різних містах. В постійній небезпеці, в невизначеності, з безсонними ночами, зі школами-садками, та неможливістю побути самою, з пошуком житла, чи доглядом за своїм, можливою роботою, волонтерством – волонтерством – волонтерством… А ще й пасочки напекла, з дітьми зробила поробку байрактара та магнолію сфотографувала.
І у всіх-всіх – ще й хвилювання за всіх, хто на фронті, і трохи ж всім відьмам потрібно “поЧорнобаїти”….
А діти все одно будуть казати, що ми “найгірші мами у світі”, а потім будуть казати, що ми – найнайнайкращі.
І ми будемо хвилюватись за них, пишатись ними, милуватись ними в будь-якому віці.
І для нас в будь-які часи будуть найголовнішими – їхнє життя, здоров’я, безпека та сміх у спокійних снах.
І наша любов буде в кожній клітині їх тіла і буде наповнювати кожен крок їхнього життя.
Ми найнайнайкращі Мами для наших дітей. І цей час ще раз доводить нашу велич.
Будь ласка, будьте Живими 
Авторка – психологиня Світлана Ройз
