Ваніль давно стала для нас звичною спецією. Її додають і до випічки, і до алкогольних напоїв, і до косметики, і до ліків.
Одначе ці популярні нині прянощі стали відомими у Європі тільки в ХVІ столітті. І ось за яких обставин.
Благородний конкістадор Ернан Кортес увійшов з невеликим загоном у столицю ацтеків. На знак миру і добрих намірів індіанський імператор Монтесума запропонував білій людині ритуальний напій. Це був шоколад, присмачений ваніллю.
В ацтеків, мусимо зауважити, нічого не робили просто так. До ритуального напою могли входити рослини (ацтеки, до речі, не знали землеробства), що мали містичну силу.
Ваніль, на думку індіанців, мала сексуальну силу. Втім, їхні погляди цілком збіглися з думкою європейців. Адже ваніль – багаторічна ліана сімейства орхідейних. А властивість орхідеї зміцнювати чоловічу силу, наприклад, іспанцям була відома давно.
І настільки завойовники повірили в чудеса ванілі, що секрет її виробництва зберігали більше як 150 років. Тільки в середині ХVІІ століття солодка приправа з’явилася в інших країнах.
З ванілі можна приготувати тільки два продукти: ванільний цукор чи ванільний екстракт (на основі горілки чи коньяку).
Одначе в чистому вигляді з еротичною метою ці продукти не використовують. Приправу достатньо як чарівний порошок додати до страви – і все, справу зроблено.
Але не поспішайте у крамниці по ваніль. Річ у тім, що в натуральному вигляді цей продукт знайти неможливо. Найчастіше, купуючи приправу, ви насправді стаєте володарем етилванілі, яку виготовляють з кам’яновугільної смоли. Її запах сильніший, ніж у справжньої ванілі, а дії – жодної.
Щоб отримати бажаний ефект, доведеться побігати по базарах і пошукати справжні стручки ванілі. Мелені спеції дуже швидко втрачають свої властивості, тому світлі розкриті стручки ліпше не купувати – вони напевне видихалися. Отже, ваніль повинна бути м’якою, темно-коричневою, ледь скрученою і масною на дотик.
Щоб приготувати цукор, потрібно розколоти плід рослини на дві частини, засипати цукром, щільно закрити слоїк і зберігати в прохолодному місці.
Для екстракту – взяти чотири стручки. Покласти ваніль у вузьку пляшку, залити 100 г спирту так, щоб рідина вкрила рослину повністю, закупорити й поставити у прохолодне місце на 2-3 тижні.
Можна застосувати і традиційний спосіб, тобто прокип’ятити на молоці – саме так чинили індуси.
