Приятель скаржиться: слухай, мені сорок років. Зранку — мігрень, увечері — болить спина. На очах — окуляри, на зубах — коронки, у взутті — ортопедичні устілки. Від сухої їжі — закреп, від жирного — гастрит, від вина — печія. Без таблетки з дому не вийдеш, без крему на пляжі не позасмагаєш, без сну взагалі не жилець. Але ж я, наче, здорова людина!
Ну так, — кажу, — ти і є здорова людина.
Ось так і виглядає здоров’я. Бо хвороба — виглядає зовсім інакше
Або от: працюєш без упину, гроші витрачаєш виключно на дітей. Їж вдома, а не в ресторанах, носиш бавовну, відпочиваєш на дивані. За доходами — впевнено входиш до середнього класу, а подекуди навіть і виходиш із нього. То чому ж у результаті із заощаджень — раз на рік, вивернувши всі кишені, відвезти сім’ю до найближчого моря: туди — літаком, назад — пішки? Ти ж, здається, багатий?
Так і є, саме так виглядає багатство. Бідність — виглядає не так
Радимо також прочитати: Багаті теж плачуть: три причини, чому успіх і гроші не гарантують щастя
У мене ж чудові, легкі діти! То чому вони неслухняні, галасливі, не генії математики, і в кімнаті у них постійно безлад?
Усе просто: саме так поводяться чудові, легкі діти. Важкі діти поводяться зовсім інакше.
Але ж у мене гарне виховання, гарний настрій! Хороше життя, світла голова. То чому ж… Усе вірно. Хороше тіло, хороше літо. Те, що в нас є — це воно і є. Коли воно вже не буде хорошим? Коли його не буде.
А ще: я ж, наче, швидкий! То чому ж усе в мене займає стільки часу? Усі процеси, всі зміни? Та й саме розуміння?
Усе просто: «стільки часу» — це і є «швидко». Повільно — це набагато довше.
А як же життя? Життя — воно ж, виходить, коротке?
Ні. Воно довге. Дуже довге: сімдесят, вісімдесят років. І за цей час ти встигнеш те, що встигнеш. Саме так і виглядає довге життя.
Коротке життя — це зовсім інше
Їду після роботи повз парк, де алеєю щовечора човгають двоє стареньких. Я знаю їх вже років двадцять — вони були красивими, як бувають красивими благородні немолоді люди. Вони були веселими, живими, їздили за кордон, збирали картини, сміялися з моїх анекдотів. Тепер ніби зменшилися вдвічі. Старенька зігнулася, старий спирається на милиці. Мене не впізнали. Волочать ноги, три кроки за п’ять хвилин.
Ось так виглядає щастя. Нещастя виглядає не так.
Радимо також прочитати: Де в будинку не можна зберігати гроші: 4 місця, які притягують бідність
Авторка – Вікторія Райхер
