Директор дослідницької групи з вивчення опорно-рухового апарату в університеті Лідса Бекетта Пітер Френсіс зазначає, що якщо під час формування стопи дитина носить взуття, її нога стає вужчою та має нижчий підйом.

У результаті цього під час руху тиск більше концентрується на п’яті та на частині стопи між пальцями та підйомом.

Водночас у дітей, які ходять босоніж, стопи більш широкі, тому тиск розподіляється рівномірно від зовнішнього їх краю до пальців.

При цьому п’ята дуже чутлива до болю. Це означає, що коли люди бігають босоніж, вони намагаються не ступати на п’яту, тому тиск концентрується на середній і передній частині стопи. Щоб не ступати на п’яту, стопа ніколи не має бути надто далеко перед тілом. Саме тому люди, які бігають босоніж, мають коротший крок.

Короткий крок потребує витягування ноги, саме тому бігуни босоніж мають більший вигин у коліні, а це так само розвиває м’язи навколо коліна. Взуття зменшує чутливість стопи під час контакту з землею.

Бігові кросівки, що мають підошву з м’якою п’ятою, дозволяють бігунам приземлятися на п’яту стопи.

Через це 75% бігунів сьогодні бігають, ступаючи саме на п’яту.

Це призводить до того, що удар припадає на п’яту, кістки та суглоби. При цьому м’язи майже не задіяні.

Відповідно, саме це може бути однією з причин більшості травм, що трапляються у тих структурах, які не розраховані приймати на себе удар – гомілках, ногах, колінах.