Мама: про життя і ресурси
Мама дарує життя. Якщо пощастило, вона додає до цього любов, турботу, молоко, захист і теплу усмішку. Але буває й так, що мама дає лише життя, і більше нічого.
Якщо зв’язок із мамою був добрим, то у людини формується внутрішнє переконання, що світ — щедрий і добрий, що необхідне приходить без умов. Ця “підпрограма” працює на основі довіри до життя.
Але якщо пощастило менше, то у внутрішньому переконанні прописані інші правила: наприклад, що любов і підтримка доступні лише за правильну поведінку, що треба бути «невидимим» або, ще гірше, що світ — бідний і ворожий, де нічого не отримати без бою.
Тато: про визнання і силу
Тато, навіть якщо його немає поруч, відіграє не менш важливу роль. Його місія — дати визнання. Саме тато говорить хлопчикові: «Молодець, справжній чоловік!» або називає доньку «своєю принцесою».
Якщо з татом усе гаразд, людина виростає із впевненістю в собі. Вона не шукає зовнішнього схвалення, бо всередині неї вже є програма «я — молодець».
Але якщо визнання тата було важко отримати або його взагалі не вистачило, людина все життя шукає це схвалення. І навіть отримуючи його від інших, вона відчуває порожнечу, бо ця похвала — не татова.
Що робити з цими внутрішніми програмами?
Якщо всередині нас є частина, яка постійно жадає похвали чи любові, то є і частина, яка здатна її дати. Важливо «познайомити» ці частини між собою.
Психологи допомагають знайти цей внутрішній ресурс і навчитися наповнювати свої потреби зсередини. І навіть якщо дитинство не було ідеальним, його завжди можна «переписати» у своїй свідомості, створивши нові правила і переконання.
Допомога психолога потрібна не всім, а лише тим, у кого є або були батьки. Але гарна новина в тому, що ніколи не пізно мати щасливе дитинство — навіть у дорослому віці.
Радимо також прочитати:
- Десять речей, які повинен робити для дитини тато, а не тільки мама
- Слова, які повинен сказати тато своїй дитині