Сучасні батьки починають розвивати своїх малюків із пелюшок. Вони впевнені: тільки так можна досягнути результату! Але це, на думку фахівців, не зовсім правильно.
Психолінгвіст, нейробіолог, професор Тетяна Чернігівська у своїй лекції «Як навчити мозок вчитися» розповіла, що важливіше не намагатися вкласти в голову дитини максимум знань, a розуміти і використовувати ресурси мозку. Використання деяких секретів зробить процес навчання простішим.
– Для дітей дуже важливо почати вчитися вчасно. Головна біда сучасної дитини – пихаті батьки. Коли мені кажуть: «Я свого сина у два роки почала вчити читати», я відповідаю: «Ну і дурна!» Навіщо це треба? Він у два роки ще не може цього робити. Його мозок до цього не готовий. Якщо ви дитину надресуєте, вона, звісно, буде і читати, і, може, навіть писати, але у нас інша мета.
Взагалі, діти дуже різняться у швидкості розвитку. Є такий термін – «вік шкільної зрілості». Він визначається таким чином. Двом дітям по 7 років, але одна іде в школу, тому що її мозок до цього готовий, а другій треба ще півтора року вдома з ведмедиком гратися і тільки потім сідати за парту.
За офіційними даними, у нас більше 40% дітей мають труднощі з читанням і письмом після закінчення початкової школи. І навіть в 7 класі є такі, хто погано читає. У таких дітей вся когнітивна міць мозку йде на те, щоб продертися через букви. Тому якщо навіть вона і прочитує текст, то зрозуміти зміст сил вже бракуватиме, і будь-яке питання зажене її в глухий кут.
Розвивайте дрібну моторику
Якщо маленька дитина, прийшовши в школу, не вчиться писати, звикаючи до дрібних філігранних рухів ручкою, якщо в дитячому садку вона нічого не ліпить, не вирізає ножицями, не перебирає намистинки, то у неї дрібна моторика не виробляється. А це саме те, що впливає на мовні функції. Якщо ви не розвиваєте у дитини дрібну моторику, то не нарікайте потім, що її мозок не працює.
Слухайте музику і привчайте до цього дітей
Сучасні нейронауки активно вивчають мозок в той час, коли на нього впливає музика. І ми зараз знаємо, що коли музика бере участь у розвитку людини в ранньому віці, це сильно впливає на структуру і якість нейронної мережі. Коли ми сприймаємо мову, відбувається дуже складна обробка фізичного сигналу. Нам в вухо вдаряють децибели, інтервали, але це все фізика. Вухо слухає, а чує мозок.
Коли дитина навчається музиці, вона звикає звертати увагу на дрібні деталі, відрізняти звуки між собою. І саме в цей час формується нейронна мережа.
Не дозволяйте мозку лінуватися
Не всі люди на нашій планеті геніальні. І якщо у дитини погані гени, то тут нічого не поробиш. Але навіть якщо гени хороші, то цього все одно недостатньо. Від бабусі може дістатися чудовий рояль Steinway, але на ньому треба вчитися грати. Точно так само дитині може дістатися чудовий мозок, але якщо він не буде розвиватися, формуватися, налаштовуватися – толку буде мало.
Мозок кисне, якщо у нього немає когнітивного навантаження. Якщо ви ляжете на диван і півроку будете лежати, то потім ви не зможете встати. І з мозком відбувається абсолютно те ж саме.
Не заточуйте дітей під ЗНО
Я думаю, будь-якій людині зрозуміло, що якби Шекспір, Моцарт та інші видатні митці спробували б скласти ЗНО, вони б його провалили. І тест на IQ б провалили. Про що це свідчить? Тільки про те, що тест на IQ нікуди не годиться, тому що ніхто не сумнівається в геніальності Моцарта.
Є така карикатура, на ній зображені тварини, які мають залізти на дерево: мавпа, рибка і слон. Різні істоти, деякі з яких в принципі влізти на дерево не можуть, однак, це саме те, що пропонує нам сучасна система освіти.
Я вважаю, що це завдає дуже великої шкоди. Якщо, звісно, ми хочемо підготувати до життя людей, які будуть працювати на конвеєрі, то безумовно, нам підходить система. Але тоді ми повинні сказати: все, ми на розвитку нашої цивілізації ставимо крапку. Вистачить вже шедеврів, дівати їх нікуди. А от якщо ми хочемо виховувати творців, то ця система – найгірше, що можна було придумати.
Навчайте хлопчиків і дівчаток по-різному
Говорити з хлопчиками потрібно коротко і конкретно. Для максимального ефекту вони повинні бути залучені в активну діяльність, їм просто не можна сидіти спокійно. У них стільки енергії, що найкраще постаратися направити її в мирне русло, дати вихід, причому прямо під час занять. Не замикайте їх в маленькому просторі, дайте їм можливість рухатися.
Крім того, хлопчикам потрібно ставити більше реальних завдань, придумувати змагання, а нудних письмових завдань давати менше, від них немає ніякого толку.
А ще їх обов’язково потрібно хвалити за будь-яку дрібницю. І ось ще один цікавий факт: виявляється, хлопчики повинні виховуватися в більш прохолодних приміщеннях, ніж дівчатка, тому що інакше вони у вас під час заняття просто заснуть.
Дівчата ж люблять працювати в групі, їм потрібен контакт. Вони дивляться в очі один одному і люблять допомагати вчителю. Ось це дуже важливо: дівчаток не треба оберігати від падінь і забруднень, вони повинні відчувати «контрольований ризик». Є можливість у неї впасти, нехай впаде і навчиться справлятися з цим.
Дівчата дуже не люблять різкі гучні розмови, але вимагають неодмінної емоційної реакції, а ще вони люблять кольоровий світ, тобто клас для занять у дівчаток має бути яскравим.
Уважний індивідуальний підхід може з двієчника зробити відмінника. Не всі двієчники по-справжньому двієчники, деякі з них – Леонардо Да Вінчі, назавжди загиблі завдяки геніальним зусиллям вчителів.
Робіть перерви
Вважається, що, якщо в процесі вивчення дитина щось забула – це погано, відволіклася – погано, перерву зробила – теж погано, а якщо заснула – взагалі жахіття. Це все не правда. Усі ці перерви – не перешкоди для запам’ятовування матеріалу і обробки інформації, a, навпаки, допомога. Вони дають можливість мозку укласти, засвоїти отриману інформацію.
Найкраще, що ми можемо зробити, якщо нам щось потрібно терміново вивчити прямо до завтрашнього дня, це прочитати прямо зараз і швидко лягти спати. Основна робота мозку відбувається в той час, коли ми спимо.
Для того, щоб інформація потрапила в довгострокову пам’ять, потрібен час і певні хімічні процеси, які відбуваються якраз уві сні.
Постійна напруга від того, що ви щось не встигли, щось не вдалося – це найгірше, що ви можете собі заподіяти. Не можна боятися помилок. Щоб вчитися було простіше, потрібно усвідомити, що навчання триває завжди, а не тільки за письмовим столом. Якщо людина просто сидить за письмовим столом і робить вигляд, що вона вчиться – нічого корисного не буде.
