“Отче наш”
— Отче наш, ….
— Так?
— Не перебивай мене, я молюсь.
— Але ж ти покликав Мене.
— Покликав Тебе? Я Тебе не кликав, я молився. Отче наш, Ти що єси на небесах …
— Ну от, знову ти це зробив.
— Що зробив?
— Покликав Мене, сказавши : «Отче наш, Ти що єси на небесах. Ось Я. Що у тебе сталося?
— Але я нічого цим не хотів сказати. Знаєш, так, просто говорив свою щоденну молитву. Я завжди так молюся. Відчуваю, що це якби мій обов’язок.
— Добре. Продовжуй.
— Нехай святиться ім’я Твоє …
— Стій, що ти маєш на увазі?
— Ти про що?
— Хай святиться ім’я Твоє?
— Нуу …, це означає .., хм…звідки я знаю, що це означає? Просто частина молитви. До речі, що це означає?
— Це значить гідний, святий, чудовий.
— Аа, тепер зрозуміло. Ніколи раніше не думав, що таке «святиться». Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі.
— Ти справді цього хочеш?
— Звичайно, чому б і ні?
— Що ж ти будеш робити?
— Робити? Нічого, напевно. Я просто думаю буде чудово, якщо Ти будеш все тримати під контролем тут внизу так само, як і там на верху.
— Чи є у Мене контроль над Тобою?
— Ну, я ходжу до церкви.
— Це не те, про що я тебе спитав. Як щодо самоконтролю? Знаєш, у тебе справжня проблема з цим.
— Досить до мене чіплятися. Гаразд. Думаю мені є над чим попрацювати. Так, я про це раніше не думав, але тепер я дійсно хочу багато від чого позбутися. Хочу стати вільним.
— Чудово. Ми вже трохи зрушилися з місця. Будемо працювати разом, ти і Я. Ми переможемо. Я тобою пишаюся.
— Послухай, Господь, мені потрібно закінчити молитву. Зазвичай вона не займала стільки часу. Хліб наш насущний дай нам сьогодні …
— Тобі потрібно це вирізати. Ти і так важиш «трохи» більше, ніж варто було б.
— Гей, хвилиночку. Що це таке? Я тут намагаюся виконати свої релігійні, обов’язки, а Ти без кінця мене перериваєш і нагадуєш про мої проступки.
— Знаєш, коли молишся завжди є небезпека закінчити молитву зміненим. Якраз це те, що Я зараз намагаюся зробити. Ти покликав Мене, і ось Я тут. Занадто пізно зупинятися. Продовжуй молитися. Мені важлива інша частина молитви.
Пауза…
— Ну, продовжуй!
— Я боюся …
— Чого?
— Я вже знаю, що Ти скажеш.
— Спробуй і побачиш.
— І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
— Що на рахунок Селезньова Миколи?
— Але він обмовив мене, обдурив з грошима, я йому ще покажу.
— А що ж твоя молитва, про що ти молився?
— Я не мав на увазі того, про що молився.
— Та принаймні ти вже чесний! Не так вже приємно носити в собі всю цю гіркоту, чи не так?
— Так. Зате мені відразу стане легше, як тільки я з ним розберуся. Я йому покажууу!
— Тобі не стане легше, а буде ще гірше. Мстити завжди неприємно. Але Я все зміню.
— Зміниш? Як?
— Прости Миколі, тоді Я пробачу тобі. Ненависть і гріх стануть проблемою Миколи, а не твоєю. Ти втратиш ті гроші, зате заспокоїш серце.
— Це буде не легко, але в глибині я знаю, що варто це зробити. Дякую Тобі, Господь, за те, що допоміг мені через це пройти. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство і сила, і слава на віки віків. АМІНЬ.
Радимо також прочитати: Таємниця молитви «Отче наш», про яку вам ніхто ніколи не розповідав
Це не просто молитва
- Не кажи “Отче”, якщо кожного дня ти не поводишся як син.
- Не кажи “Наш”, якщо живеш у своєму егоїзмі.
- Не кажи “що є на небесах”, якщо думаєш тільки про земні речі.
- Не кажи “нехай святиться ім’я Твоє”, якщо це ім’я не прославляєш.
- Не кажи “нехай прийде царство Твоє”, якщо ти його сприймаєш тільки як матеріальний добробут.
- Не кажи “нехай буде воля Твоя”, якщо ти не сприймаєш її тоді, коли вона є для тебе болючою.
- Не кажи “хліб наш щоденний дай нам сьогодні”, якщо ти не переживаєш за людей, які є голодні.
- Не кажи “прости нам провини наші, як ми прощаємо винуватцям нашим”, якщо ти в своєму серці тримаєш провину брата свого.
- Не кажи “не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого”, якщо ти не противишся злу.
- Не кажи “Амінь”, якщо ти не зрозумів і не сприйняв слів молитви “Отче наш”.
