9 березня, за новим церковним календарем, християни відзначають свято Сорок святих, Сорока севастійських мучеників. У народі його називають Сороки, Жайворонки. Воно має дуже давнє коріння і цікаві традиції, які подекуди в Україні збереглися і донині. Наприклад, пекти на Сорок святих – 40 жайворонків.

Історія свята Сорока мучеників

Свято Сорока мучеників (9 березня) – це день пам’яті про Сорок севастійських мучеників, які загинули за християнську віру. Це були сорок найкращих воїнів імператора Ліцинія. Сам імператор був затятим язичником і боровся з християнами. Його воїни відмовилися відректися від Христа, і він вигадав для них жорстоке покарання.

Воїнів привели до Севастійського озера, яке було вкрите кригою. Змусили роздягнутися і зайти у воду. А тим часом на березі розпалили лазню: хто зрікається Христа – може вийти з води і піти грітися. Лише один воїн не витримав випробування, вийшов з крижаної води і пішов у лазню – там відразу і помер.

Але у воді все одно залишилося сорок чоловіків. Один з наглядачів побачив видіння, роздягнувся і пішов у воду зі словами “Я – християнин”. Так усі сорок замерзли у крижаній воді, але не відреклися своєї віри.

День пам’яті Сорока мучеників зазвичай припадає на піст, але цього дня він має послаблення: дозволяється їсти рибу і пити вино. Цього року свято Сорока святих випадає не на піст.

На Сорок святих заборонено:

• фізично працювати;
• прибирати в домі;
• шити;
• будь-що лагодити і ремонтувати;
• позичати гроші.

Українські традиції свята Сорока святих

В Україні свято Сорока святих має дуже давні традиції. Колись починаючи із Явдохи (Преподобної Євдокії, 1 березня за  новим календарем) діти ходили по дворах, закликаючи весну, співаючи веснянки. А щоб весна прийшла швидше, пекли жайворонків – печиво та пампушки у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками.

Традиційно жайворонків випікали на свято Сорока святих (9 березня). Їх мало бути обов’язково 40. У деяких селах Чернігівщини печиво у формі пташки називали соловейчиками, на Київщині – жайворонками або голубами, на Житомирщині – качечками, на Рівненщині – зозульками.

Інколи пиріжки нанизували на лозинки або різочки, роздавали дітям, дарували сусідам. Існувало повір’я, що тоді всі свійські птиці будуть здоровими.

Подекуди в одній із пташечок запікали монетку. Вірили, що дитина, якій попаде пташечка з монеткою, буде щасливою. Цю монетку потім зашивали дитині в сорочечку, щоб доля була до неї прихильною.

Спечених жайворонків їли протягом дня, пригощали ними сусідських дітей. Ті бігали з жайворонками селом, підіймали їх угору і кликали весну: «Жайворонки, прилетіте, весну-красну принесіте!». За повір’ями, це мало прискорити повернення птахів із вирію, тобто початок весни.

Також саме цього дня наші предки починали будувати плани і мріяти про майбутнє. Було заведено запрошувати в гості близьких і родичів: чим більше їх буде, тим щасливішою буде родина.

Як спекти з тіста жайворонків і прикликати весну

Пропонуємо дотриматися давньої традиції і також напекти жайворонків, аби весна до нас прийшла швидше. Приготувати їх можна із дріжджового, пісочного або пряникового тіста. А якщо дотримуєтеся посту, обирайте тісто без масла, молока і яєць.

Пісні жайворонки

• 6–7 скл. борошна, 2 скл. води, 0,7 скл. цукру, спеції (ванільний цукор, духмяний перець, кориця, імбир, кардамон, мелена гвоздика тощо), 2 ч. ложки сухих дріжджів або 30 г пресованих, 0,5 скл. олії, дрібка солі. Родзинки для очей, олія або міцний солодкий чай для змащування.

У теплій воді з цукром розчинити дріжджі, залишити на 10–15 хв. Коли з’являться бульбашки, змішати всі сухі складники і з’єднати з дріжджовою сумішшю й олією, вимісити некруте тісто. Змастити олією або присипати борошном, накрити рушником, залишити у теплому місці, щоб підійшло. Через 1–1,5 год тісто прим’яти, знову укутати і почекати, поки воно знову підніметься.

Тісто розділити навпіл, а потім кожну частину ще на 20. Кожну скотити кулькою. Кожну кульку розкотити в мотузочку довжиною 16–18 см, приплюснути, зав’язати вузлом. Кінчик мотузки, який дивиться вгору, – це голова жайворонка, а який дивиться вниз – хвіст. Його приплюснути і надрізати ножем, зображуючи пір’я хвоста. На голові витягнути кінчик тіста у вигляді дзьоба і зробити очі з родзинок (родзинку розрізати на кілька частин, ціла буде завелика).

Зліплених жайворонків викласти на деко, змащене олією на відстані 3–4 см один від одного (щоб не злиплися, вони підростуть). Коли деко заповниться пташками, прикрити їх рушником і дати їм відпочити. Нагріти духовку до 180 ºС. Перед випіканням змастити кожного жайворонка олією або солодким чаєм (якщо ви не постите, можна і жовтком). Випікати 20–25 хв. Готових жайворонків перекласти на дошку, трохи збризнути водою і дати постояти 15–20 хв.

Жайворонки здобні з начинкою

• 180 г молока, 3 ст. ложки цукру, 0,5 ч. ложки солі, 1 п. ванільного цукру, 1,5 ч. ложки сухих дріжджів (або 20 г пресованих), 50 мл олії, приблизно 4 скл. борошна, мармелад або варення.

У теплому молоці розчинити цукор, сіль, дріжджі. Додати просіяне борошно, змішане з ваніліном. Далі додати олію і вимішувати, поки тісто не стане еластичним. Дати підійти 1 год. Розділити тісто на шматки, завбільшки з два волоських горіхи. Кожен шматочок розкачати, змастити мармеладом і скрутити рулетиком. Краї добре защипати. З утвореного джгутика скрутити вузлик. Один кінець розпластати і зробити надрізи ножем, формуючи хвіст. Із другого кінця сформувати голову, дзьоб. Вставити очі із гвоздик. Змастити яйцем і випікати 25 хв за 180 ºС.