Слухаючи такі розповіді залишається знизати плечима: засранці, що з них взяти. Але є люди, які примудряються на тих же умовах існувати у власному тілі.
Болить. Болить голова, несильно, але з року в рік, дні нездужання складаються в місяці, але все можна стерпіти і з усім змиритися. Тому що мігрень не лікується, ми ж знаємо. А потім людина раптом потрапляє до лікаря і виявляє, що ситуація виправляється порівняно просто (ні, не гільйотиною, але якимись препаратами крім знеболювальних). І можна було не мучитися стільки часу.
Те ж відбувається з психологічними проблемами, які неминучі, тому що «світ такий», та й ти сам недосконалий. Люди борються з ними роками, поки не входять в штопор і не виявляють, що все коригується антидепресантами не тільки «до терпимості», а й до цілком пристойної якості життя.
Ці два слова – «якість життя» – ключові. Вони не про те, скільки ти заробляєш і де відпочиваєш. Вони про те, скільки тобі доводиться терпіти. З чим потрібно миритися, як часто стискати зуби, заплющувати очі і не дивитися навколо, поки не стане трохи легше. Неважливо, це фізичний біль, незатишок або стосунки, які чомусь потрібно зберегти. Одного разу виявляється, що ти терпиш більше, ніж живеш. І це пів біди, а головна біда в тому, що дискомфорт часто абсолютно необов’язковий. «Тільки на третій день індіанець Пильне Око зауважив, що в камері немає четвертої стіни». Добре, якщо це триває місяці, а не на десятки років.
Будь ласка, перевіряйте на міцність стіни, в яких ви безнадійно замкнені. Штовхайте кожні двері, які виглядають закритими. Пробуйте на зуб нерозв’язні проблеми і нездійсненні завдання, іноді старі заіржавілі кайдани виявляються не міцнішими, ніж рожеві пухнасті наручники для сексуальних ігор.
І набагато страшнішим, ніж ваші тривалі проблеми і майбутні зусилля для їх вирішення, може стати розуміння того, що терпіти було не потрібно. Що ви могли бути щасливі набагато раніше, вже багато років, а не тільки зараз, коли нарешті подолали інерцію. І вся та сумна і важка частина життя могла бути зовсім іншою, а ви не знали, і нічого тепер не повернути.