Міфи про цибулю

Запах цибулі легко видалять підсмажені волоські горіхи, сухі листки зеленого чаю, кип'ячене молоко, зелень петрушки, цедра цитрусових та лимонний сік.

“Життя подібне до цибулі. Ви знімаєте шар за шаром, і врешті виявляєте, що всередині нічого нема”, – писав один американський музичний критик. Може, він і має рацію. Але з погляду кулінарії таке ставлення до цибулі – нічим не виправдане марнотратство.

ЦИБУЛЮ БЕЗ СЛІЗ НЕ ПОЧИСТИТИ
Найефективніший спосіб оббирати цибулю – холодні “водні процедури”. Ріпчасту цибулю можна чистити, помістивши її в ємність з водою й вряди-годи ополіскуючи лезо ножа під проточною водою.

Якщо поспостерігати за роботою шеф-кухарів, то видно, що з цибулею вони справляються легко й швидко, без сліз. Річ у тім, що, нарізаючи, вони завжди лишають недоторканим корінь цибулі, і він стає своєрідною “скріпкою” для всієї цибулини. У підсумку вона не розсипається, та й сльозогінний компонент виділяється не так активно. Мало того, таке професійне нарізання ріпчастої цибулі дозволяє завжди отримувати однакові, рівні кубики.

Різати цибулю треба неодмінно гострим ножем, тільки ні в якому разі не робити це заздалегідь: сік одразу “вийде”, і навіть сльозами його не повернеш.

ВІД ЦИБУЛЕВОГО ЗАПАХУ НЕ МОЖНА ПОЗБУТИСЯ 
І це не зовсім так. Скористайтесь перевіреними народними засобами – їх чимало. Так-от, запах цибулі легко видалять підсмажені волоські горіхи, сильно засмажені тости, сухі листки зеленого чаю, кип’ячене молоко, зелень петрушки, цедра цитрусових та лимонний сік. А на втіху тим, кому жоден із цих засобів не допомагає, наведемо слова римського поета Марціала: “Тому, хто щойно наївся цибулі, не загрожує небезпека бути зацілованим до смерті”…

А тим часом у цього цілком невинного овочу є й справжнісінькі противники. Порівняно недавно в старій добрій Англії з’явилась організація під назвою AOL – Антицибулева ліга. На її емблемі – цибуля ріпчаста і порей, перекреслені жирною червоною лінією. Їхнє звернення, розміщене в інтернеті, закінчується словами: “Скажемо ні цибулі!” Ми ж просто і далі її готуватимемо. Тим паче, що зі смаком і запахом цибулі не завжди треба боротися. У мандрівках екзотичними країнами вона захистить вас від несприятливої дії незвичної за складом “нової” води. Переїжджаючи в інший кліматичний пояс, акліматизація мине успішніше, якщо матимете ріпчасту цибулю з хлібом. Багато цибулі не завадить і під час відварювання м’яса, смак якого від цього тільки поліпшиться. Не кажучи вже про буженину – свинину для неї рекомендують варити з великою кількістю цибулиння. Воно стане в пригоді й для бульйону, який набуде приємного золотистого відтінку.

ЦИБУЛЯ – ОВОЧ ГІРКИЙ ТА ПЕКУЧИЙ
Це тільки здається, що цибуля неодмінно має бути гіркою. Велика світло-мідна іспанська, червона, соковита світло-жовта італійська і бермудська – з цибулиною неправильної форми – усі вони належать до категорії солодких. Звичайно, солодкість ця своєрідна – “цибулева”, але завдяки цьому таку цибулю можна використовувати в салатах та сендвічах, фарширувати чи запікати.

Солодка цибуля чудово карамелізується, з неї навіть роблять мармелад. Якщо ріпчасту цибулю готувати на невеликому вогні, вона стане м’якою й ніжною, але не солодкою, до того ж не підрум’яниться. Якщо її й далі тушкувати, вона карамелізується і геть “порве” зі своїм пекучим та гірким минулим. Водночас порція зменшиться майже вдвічі. Таку цибулю можна зберігати в холодильнику кілька днів. Як її потім використовувати? В рагу і тостах, а також як основу для соусів.

 

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook