Увага, акційна пропозиція!

– Вам скільки?
– Кілограма два, не менше!
– Упевнені, може, півтора вистачить?
– Ні, два!
– Валю, загорни два кіло тупості, – чоловік, що сидів за столом, гукнув кудись.
– З тупістю беруть ще заздрість та ненависть. Берете?
– Так! Теж по два кіло!
– Ні, ці на додачу по півкіло в руки, не більше.

Черга розмитою плямою спускалася мармуровими сходами, стікаючи у величезний хол. Загальна напруга. Не вистачить, розберуть. Дуже хотілося легкого життя, без найменшого напруження.

– Жінко, пропустіть, я тут стояла! Ви пізніше підійшли! – Відштовхуючи ліктями інших, лізла на місце молода жінка великих розмірів.
– Ні, це я раніше підійшла! – верескнула, хапаючись за повітря руками опонентка.
– Шановні, не сваріться, всім вистачить. Чого вам? – долинуло зверху. – Спітнілий чоловік з плоским червоним обличчям переминався з ноги на ногу.
– Мені – як усім! Точно безкоштовно?
– Дивлячись, що ви берете, – з іронією пролунало у відповідь. –
У першому пакеті – інтелект, до нього на додачу – жалість, співчуття, прийняття, любов. Грамів триста-чотириста, не більше. Другий пакет абсолютно безкоштовний: тупість, до неї бонусом йде байдужість, ненависть, заздрість. Вам який пакет?
– Мені, як усім, як усім, – нервував краснолиций чоловік ще більше.
– Усі беруть тупість, вам також?
– Так! – без роздумів випалив він. – А точно з усім цим жити буде легше?
– Абсолютно, – з тією ж часткою іронії повторив молодик, який сидів за столом і тихо зітхав. – Жодних турбот! Тупість перекриє можливість мислити та аналізувати, байдужість перекриє можливість про будь-кого хвилюватися, заздрість зігріватиме своїм теплом! – За інструкцією випалив він завчені фрази, а від себе додав: «Поки не спалить!».
– Ну що, перший пакет так ніхто і не взяв, – чоловік, який сидів зверху за столом, підвівся і обтрусив штани.
– Та й учора не взяли, – потер руки напарник. – Його взагалі рідко беруть, ніхто не хоче напружуватися.

Незвичайний покупець

Раптом на дверях задзвенів дзвіночок.
– Ми зачинені, – понеслося зверху. – Приходьте завтра.
– Мені терміново, мені зараз, мені треба жалість! Там собака вмирає, всі повз неї йдуть, а моя жалість закінчується. І щн співчуття дайте, якщо можна. Другу годину в людях шукаю, ні в кого нема, сказали у вас.
У залі запанувала тиша. Двоє зверху завмерли, здивовано дивлячись на того, що прийшов.
– Впевнені? – тишу порушило питання.
– Так, звичайно, як я без жалості і співчуття житиму? З нею зовсім інакше.
– З нею складно! – менеджер почухав потилицю. – Складно жити з нею, там ще йдуть милосердя, прийняття, розуміння. Воно вам треба? Візьміть пакет з тупістю. Там ще ненависть, байдужість йде на додачу… Всі беруть! Безкоштовно.
– Ні, мені жалість потрібна, я готовий заплатити…
– Так ви не зможете в цьому суспільстві жити, тільки сьогодні понад сотню тисяч пакетів із тупістю розібрали. І так кожного дня. Куди ви зі своєю жалістю? З нею мозок працює, душа оживає, ви божевільний?
– Ні, живий, і душа поки що жива. Дайте мені жалість – і я піду.
– Ви будете самотні, вас не сприйматимуть у суспільстві! – Простягаючи пакет, невпевнено сказав менеджер.
– Краще бути самотнім, ніж мертвим. Що з мене?
– Нічого, вам, як першому покупцю бонус – безкоштовно.
– Дякую, – юнак взяв дбайливо пакет, притиснув до грудей, усміхнувся і вийшов.
Двері тихо брязнули.

…І бонус на додачу

– Жаль мені його, як він серед цієї маси один? – почухав голову Микита.
– Не хвилюйся, – Валентин поплескав його по плечу. – До цього пакета на додачу йде ангел-охоронець, на тримай.
– Що це? – Микита повернувся і взяв аркуш паперу.
– Твоє підвищення.
У повітрі повисло питання.
– Тупість беруть на ура, безкоштовно ж. А ось жалість, співчуття, любов – ні. Продати ці пакети важко. І якщо ти зміг хоч один такий пакет прилаштувати – ідеш на підвищення!
– І що я тепер маю робити? – здивовано спитав Микита.
– Оберігати свого підопічного, щоб самотнім не був і щоб суспільство його не з’їло, – Валентин дістав із шухляди крила з великим карабіном і передав Микиті. – На, лети за ним, дбай про нього! Такі як він – на вагу золота.

Авторка – Василіса Савицька