Я не прийду більше у школу

Шановна вчителько! Пише вам мама вашої дев’ятирічної учениці. На жаль, моя дочка не хоче переходити в іншу групу з англійської. Вона ще маленька, і неї подружки важливіші, ніж погані оцінки.

Припиніть, будь ласка, говорити їй, що її батьки недостатньо стараються, щоб навчити її англійської мови. Зрозумійте, батьки для своїх дітей – авторитети. І те, що ви їй постійно намагаєтеся пояснити, що я і її тато недостатньо здібні і талановиті або терпеливі і наполегливі, – травмує мою дитину.

Ні, я не прийду більше у школу, щоб зустрітися з вами, як ви про це пишете в щоденнику. Тому що минулого разу ви відчитали мене за мою “погану поведінку” просто при дитині. У результаті я виправдовувалася, як овечка. Я не хочу бути овечкою в очах моєї дитини. Я хочу бути стійкою і надійною.

Скажу вам по секрету, я взагалі-то мама-пантера. Просто побоялася, що в школі така поведінка є не зовсім доречною. Тому нам краще більше не зустрічатися. Овечу шкуру я викинула.

• У кишені куртки із секонд-хенду українка знайшла лист, який її вразив до сліз

Якщо дитині щось не вдається, то це проблема вчителя

Я не знаю, як пояснити у сучасній школі, що батьки взагалі не повинні займатися уроками з дітьми. І якщо дитині щось не вдається, то це проблема вчителя, невідповідності програми за віком, підручника, завищених очікувань і так далі. Нічого і нікому я доводити не хочу, але ми й не будемо намагатися займатися вдома.

Хочу пояснити вам, що з моєю дочкою займається її тато, мій колишній чоловік, який відвідує її двічі на тиждень. Так, вони не завжди виконують домашнє завдання. Можливо, не завжди виконують те, що ви задавали. Можливо, не завжди правильно. Але знаєте що? Дочка чекає на батька і хоче займатися тільки з ним. І я, чесно, не здивуюся, якщо насправді вони займаються німецькою. Або взагалі грають у карти.

Я не буду йому дорікати, що погано старається і робить уроки з дитиною абияк. І скандалити не буду. Англійську моя донька як-небудь вивчить. А ось своє дитинство і спілкування з батьком не поверне ніколи.

“Коли витратиш два франки, згадай, що третій франк – не твій”, – лист Чарлі Чапліна до доньки

Нас усіх влаштовує “задовільна” оцінка

Я особисто вивчила англійську за місяць життя в Нью-Йорку, коли мені було вже 24. Володію вільно. Так, я вважаю, що нинішня оцінка ніяк не вплине на її майбутнє. Ні, я не вважаю посидючість важливою чеснотою. І підручник мені здається антипедагогічним. І якби я вчилася за ним у Нью-Йорку, то швидше вивчила іспанську, ніж англійську.

Чому інші діти можуть вивчити англійську за цим підручником? Тому що частина дітей талановита і має здібності до вивчення мов. Навіть навчаючись самостійно, такі діти дуже успішно опановують мову. Або, наприклад, вони це роблять з репетитором. А я не вважаю за потрібне наймати репетитора.

Тому що до приходу репетитора потрібно ще додатково займатися, а я не розумію, навіщо займатися тим, що дитина майже не застосовує в житті. І до чого у нього зараз немає ні здібностей, ні інтересу.

Я вважаю, що не всі здібності потрібно рано розвивати. Зрештою, послуги репетитора коштують досить багато. На ці гроші я років через п’ять можу на два місяці поселити мою дочку в Лондоні і найняти веселу молоду вчительку. Вони будуть гуляти по весняному Лондону, всипаному жовтими нарцисами. Розумієте різницю? Так само як і я, вона вивчить англійську за кілька місяців. Або так само як її батько, вивчить її, підсівши на який-небудь американський серіал.

Саме тому в очах нашої дочки нам так важливо залишатися надійною опорою. Щоб вона могла спиратися на наш досвід. Який значно продуктивніший, ніж шкільна програма. Будь ласка, скажіть їй, що ми, її батьки, класні.