Звичайно, я не розлюбив тебе. Ти така ж гарна, а може, навіть і краща. Доглянута, зріла, впевнена у собі жінка. Ти розумниця, і я ніколи не бачу тебе з моторошною зеленою маскою на обличчі, в халаті, з немитою головою. І я тобі вдячний за те, що ти поважаєш мене і бережеш від цих гнітючих картин. Однак на повазі не базується пристрасть!
Що ж з нею сталося?
Ти даремно плачеш, рідна. Немає у мене коханки, я не бавлюся з випадковими дівчатами. Зрозумій, я переріс це, мені таке не цікаво. Мені потрібна ти. Ніжна, чуттєва, солодка дівчинка, моя і тільки моя. Але де ж вона?! Ау! Мене зустрічає незалежна, амбітна, зухвала красуня. Тягнуся губами для абсолютно природного привітального поцілунку. Ти, як завжди, встигаєш ухилитися, і замість м’яких соковитих губ я цілую тебе в щоку. Натикаюся на штучний запах. На штучний смак.
«Як минув день, кохана?» – питаю, поки ти закидаєш в мікрохвильовку напівфабрикати. Бачу по твоїй напруженій спині, що ти роздратована, розгнівана. Підходжу і обіймаю. Мої руки звично ковзають по стегнах, на живіт, до грудей. У тебе розкішні груди! Хочу поцілувати твою потилицю, заритися в м’яке запашне волосся… Але що це?! У ніс вдаряє суміш «хімії» та парфумів, немов павутина з тонких металевих прутів. Що з твоїм волоссям? А. Вибач. Зачіска. Лак. Гель.
Але все це ще можна було б пережити. Ти стежиш за собою, це похвально! Ти хороша. Але в той момент, коли я пещу тебе, кричати тонким голосом «ти знову забув купити котячий корм?» — це вже серйозна помилка.
Це взагалі глобальна помилка: майже щодня зустрічати мене претензіями. Через дрібниці. Адже очевидно, що ти могла б зателефонувати і нагадати. Але тобі набагато приємніше мене дорікати. Можливо, тебе це здивує, але твоє моральне «пиляння» вбиває мене передусім як чоловіка.
Ніхто не любить почуватися винним. І коли це перетворюється на систему, я починаю чинити опір. Не потрібно намагатися мене виховувати, як цуценя! Я не хлопчисько, я переріс щоденне вичитування мами. А ти тепер асоціюєшся саме з нею.
А пізніше… пізніше буде зовсім пізно
Я перестану навіть намагатися тобі догодити. Навіщо? Адже ти обов’язково знайдеш причину мені дорікнути. Не бачу пилюки на робочому столі. Забув купити хліб. Але я чоловік! Я неодмінно щось забуду, чогось не побачу. Я такий, який є. Я доросла сформована людина. І або ти мене приймаєш таким, або…
Якийсь час мені це вдавалося. Рутинно і нудно. Чесно виконував подружні обов’язки. І це замість того, щоб літати! Кохатися! Я намагався таки примирити тебе зі своїми вадами. Але тепер… прости. Після того, як ти стала влаштовувати показові виступи у вигляді відсторонення мене від тіла, щось всередині обірвалося. Померло.
Тому що ти посміла всю нашу божевільну пристрасть, весь приголомшливий еротизм парування, гармонії наших душ і тіл використовувати у вигляді батога та пряника! І ти немов перестала бути рідною. І я вже не блаженствую. Це вже механіка. Це те, що може дати будь-яка випадкова дівчина.
Чи можливо все реанімувати? Напевно, так. Адже якщо я ще досі шукаю слова для пояснень, отже, ще прагну розуміння. Отже, ще щось є всередині. Надія і…
Радимо також прочитати:
- Як оживити пристрасть у шлюбі
- Як повернути пристрасть у стосунки після 20 років шлюбу
