Щороку в Україні трапляється 100-110 тисяч інсультів, третина з них – у людей працездатного віку. Приблизно кожен третій помирає упродовж місяця, 50% – упродовж року після інсульту. Досі існує чимало міфів про інсульт. Лікар-невролог Юрій Фломін розвінчує міфи про лікування інсульту і пояснює, чи може лікар встановити діагноз інсульту на підставі огляду; чи треба лікуватись, якщо прояви інсульту швидко минули; наскільки ефективними і безпечними є крапельниці; чи можна після інсульту пити каву, займатись спортом і ходити в сауну.  Поширені міфи про інсульт розвінчує лікар-невролог Юрій Фломін.

Міф про спокій

Міф: При інсульті потрібен спокій, хворого не можна перевозити з дому до лікарні або з однієї лікарні до іншої

Правда: Насправді усі хворі з інсультом якомога швидше мають бути доправлені до лікарні, де можуть отримати необхідну допомогу. Ситуації, коли перевезення в умовах “швидкої” може погіршити стан здоров’я пацієнта, трапляються дуже рідко (тиск нижче 80 мм рт.ст., незупинена кровотеча, кома та ШВЛ).

Якщо пацієнт зперебуває у маленькій або погано оснащеній лікарні, слід порівняти ризики транспортування і ризики лікування у лікарні, де немає належних ресурсів (спеціалісти, томограф, лабораторія тощо).

Міф про встановлення діагнозу

Міф: Діагноз інсульту досвідчений лікар може встановити на підставі огляду, а крововилив у мозок можна виключити, зробивши хворому пункцію

Правда: Щоби бути впевненим, що у пацієнта інсульт і виключити інші захворювання мозку (наприклад, пухлину або наслідки травми), у кожному випадку необхідно зробити КТ або МРТ голови. Навіть дуже досвідчений лікар без томографії не зможе розрізнити тип інсульту (ішемія чи крововилив), а від типу великою мірою залежить лікування.

Міф про необхідність операції при інсульті

Міф: Усім пацієнтам з крововиливом у мозок необхідна операція (видалення гематоми)

Правда: У більшості випадків крововиливу у мозок немає користі від операції та видалення крові. Найкращі результати дає лікування у добре оснащеному відділенні інтенсивної терапії (реанімації). Невелику частку пацієнтів, яким все ж необхідна операція, можна визначити на підставі томографії (КТ або МРТ).

Міф про лікування інсульту

Міф: Якщо прояви інсульту швидко минули, подальше лікування не потрібне

Правда: Усім хворим, які пережили інсульт, необхідні термінова консультація лікаря-невролога, що спеціалізується на інсульті, і обстеження, яке дозволить зрозуміти причину того, що сталося, і призначити необхідну профілактику. Тільки таким чином можна зменшити ризик повторного інсульту на 50-80%.

Міф про крапельниці при інсульті

Міф: При лікуванні необхідні крапельниці. Що більше крапельниць, то краще лікування

Правда: У більшості випадків інсульту крапельниці мають сенс лише протягом 1-2 діб від початку захворювання.

Більшість ліків, які при інсульті широко використовуються в Україні і вводяться за допомогою крапельниць (ліки для”захисту”, “лікування” чи “відновлення” мозку, так звані нейропротектори, “судинні препарати”, антиоксиданти, антигіпоксанти тощо) не мають науково доведеної безпечності та ефективності і не використовуються для лікування інсульту у розвинених країнах. Вітчизняні протоколи з лікування інсульту, затверджені МОЗ України, також не рекомендують використовувати ці ліки.

Міф про реабілітацію після інсульту

Міф: Лікування інсульту складається з гострого періоду, коли хворий не повинен сідати чи ставати на ноги і має прокапатись, і подальшої реабілітації, яка розпочинається через кілька тижнів чи місяців, коли хворий зміцніє

Правда: Реабілітація при гострому інсульті має розпочатися з 2-3 дні після надходження до лікарні. Що пізніше розпочнеться реабілітація, то меншою буде від неї користь.

Міф про те, що час лікує

Міф: Час лікує. Порушення, спричинені інсультом (слабкість руки чи ноги, порушення мови, захлинання їжею, двоїння тощо), поступово зникнуть самі по собі

Правда: Мозок людини має певну здатність самостійно відновлювати свою роботу, що призводить до зменшення порушень, але відбувається це лише протягом перших 2-3 тижнів, не у кожного хворого (здебільшого при невеликих ураженнях) і зазвичай не повною мірою. Щоби досягти максимального відновлення порушених функцій, повернутися до незалежності від сторонньої допомоги і повноцінного життя, абсолютна більшість пацієнтів зі стійкими післяінсультними порушеннями (не можуть ходити, самостійно вдягнутися чи вмитися, користуватись туалетом тощо) потребує реабілітації.

Реабілітація складається не з уколів чи крапельниць, а з занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом та логопедом, метою яких є відновлення порушених функцій і зменшення потреби у сторонній допомозі. До речі, такі методи, як масаж, ванни, електростимуляція уражених кінцівок, бджоли, п’явки, будь-які крапельниці з нейропротекторами, клітинна терапія – не мають науково доведеної ефективності і не рекомендовані для використання. Шукайте правильних фахівців, і вони вам допоможуть поставити хворого на ноги.

Міф про причини інсульту

Міф: Інсульт виникає внаслідок стресів, і ми нічого не можемо зробити, щоб його уникнути

Правда: Сьогодні фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Вони включають похилий вік, поганий спосіб життя і медичні проблеми. До чинників способу життя, що підвищують ризик інсульту, належать куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше 150 хв на тиждень) і ожиріння. До числа медичних проблем відносяться підвищений кров’яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт.ст. – головна загроза, навіть якщо пацієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту у 5 разів!) і високий холестерин. Ми можемо визначити фактори ризику інсульту і розрахувати його імовірність протягом найближчих 5 або 10 років. Знаючи це, можна дати пацієнту поради, як зменшити ризик на 50-80%.

Міф про необхідність “прокапатися”

Міф: Щоби запобігти інсульту або “пролікуватися” після інсульту, необхідно 1-2 рази на рік лягати у лікарню прокапатись або почистити судини

Правда: “Прокапування” немає жодних науково доведених переваг у профілактиці інсульту і не рекомендоване для використання у розинених країнах. За рекомендацією лягти “прокапатись” може стояти що завгодно, але не науково обґрунтована сучасна профілактика чи лікування інсульту.

Міф про поганий настрій

Міф: Людина після інсульту часто є засмученою або плаче, тому що їй немає чому радіти

Насправді у 30-40% людей, що пережили інсульт, розвивається післяінсультна депресія. Депресія може бути причиною поганого самопочуття, безсоння, болю, погіршення пам’яті та уваги, небажання займатись реабілітацією і навіть нового інсульту. Якщо розпізнати депресію, призначити відповідне лікування (антидепресанти) і трохи почекати (дія ліків розвивається протягом 2-3 тижнів), настрій і стан пацієнта зазвичай значно поліпшуються. Слід зазначити, що лікар, який може допомогти у такій ситуації, це зазвичай невролог або психіатр, і у разі досягнення ефекту лікування антидепресантом слід приймати щонайменше 6 місяців.

Міф про каву

Міф: Після інсульту не можна пити каву

Правда: Помірне вживання кави призводить до зменшення ризику інсульту, інфаркту і смерті внаслідок судинного захворювання. Щоправда, у відповідних дослідженнях вивчали переважно мелену каву, а не розчинну. Ризик інсульту також зменшують зелений і чорний чай, чорний шоколад (вміст какао не менше 70%, 15-20 г на день) та горіхи (20-30 г на день), а також середземноморська дієта.

Міф про сауну і спорт

Міф: У разі підвищеного ризику інсульту (гіпертонія, хвороби серця) не можна ходити до сауни чи займатись спортом

Правда: Відвідання сауни, якщо воно не пов’язане з вживанням алкоголю чи сильним зневодненням, зменшує ризик інсульту. Щодо фізичних навантажень, ми сьогодні їх не тільки не забороняємо, але й прописуємо, як ліки. Корисними вважають аеробні (динамічні) вправи (швидка ходьба, велосипед, плавання, заняття на тренажерах на кшталт “Орбітреку”), а от статичного навантаження (силові вправи) ми радимо уникати.

Міф про звернення до лікаря

Міф: Якщо є підозра на інсульт, слід почекати, доки все мине, або звернутись до сімейного лікаря чи терапевта

Правда: інсульт – це невідкладний стан. Якщо у людини раптово змінилось мовлення, перекосило обличчя або почали погано слухатись рука чи нога на одній половині тіла, слід негайно зателефонувати 103 і наполягати на доправленні у ту лікарню, де є КТ або МРТ. На сьогодні ми маємо дуже дієве лікування при ішемічному інсульті (тромболізис), але його можна використати лише протягом 4,5 годин від появи перших ознак інсульту і з кожною хвилиною його ефект зменшується.

Міф про те, де краще лікувати інсульт

Міф: Не має значення, в якій лікарні лікуватися від інсульту, аби лікар був уважний і досвідчений

Насправді дуже багато залежить від можливостей лікарні. Тут мова не про обладнання (наявність томографа, лабораторії, реанімації, нейрохірургії, кардіолога, ендокринолога, уролога, хірурга, ортопеда тощо), організацію лікування у відділенні, де перебуває хворий, а й про вміння команди медиків, їх навчання. Найкращі результати лікування інсульту забезпечує багатопрофільна лікарня, де є Інсультний блок (Stroke Unit). Відмінністю Інсультного блоку є не тільки лікарі, які добре знаються на інсульті, але й медичні сестри з відповідною підготовкою, фізичні терапевти і логопеди.

Джерело – Міністерство охорони здоров’я України