У 2009 році біля узбережжя Сіракуз відбулася подія, яка ще раз нагадала людству про важливість співчуття до природи. Відомий італійський фрідайвер Енцо Майорка разом із дочкою Россаною здійснював чергове занурення, коли раптом відчув легкий удар у спину. Обернувшись, він побачив дельфіна, який, на диво, не грався, а немовби благав про допомогу.
Не вагаючись, Енцо пірнув слідом за твариною. На глибині близько 15 метрів він виявив другого дельфіна, заплутаного у покинуту рибальську сітку. Часу було обмаль. Майорка попросив у доньки ніж і звільнив дельфіна буквально в останній момент. Слабка тварина видала звук, який Енцо пізніше назвав “майже людським плачем”.
Коли врятована дельфінка піднялася на поверхню, з’ясувалося, що вона була вагітною. Через кілька хвилин після звільнення самка народила маля прямо у відкритому морі.
Тим часом самець дельфіна підплив до Енцо, ніжно торкнувся його щоки, наче дякуючи за порятунок, і поплив у відкрите море разом із новонародженим малюком.
Пізніше Енцо Майорка ділився своїми роздумами:
“Поки людина не навчиться поважати природу та спілкуватися з тваринами, вона ніколи не зрозуміє своєї справжньої ролі на цій Землі.”
Ця історія нагадує нам: живі істоти навколо — не просто частина природи. Вони здатні довіряти, просити про допомогу й бути вдячними. І саме у співчутті до них проявляється справжня людяність.
Радимо також прочитати:
Історія про людяність, або До кожного приходить час платити десятину
Людяність – це те, що освітлює нас зсередини
