Сім'я Секрет успіху

Коли “тримайся” не працює: як знайти опору у складні часи

Як не зламатися, коли ресурсу нуль? Дізнайтеся про три шляхи, які допомагають віднайти сенс у важкі часи і повернути відчуття контролю. Психологічна практика.

Є періоди, коли жодні “візьми себе в руки” і “тримайся” не працюють. Тіло втомлене, психіка перевантажена, емоції притуплені, а життя все одно вимагає щодня підніматися, дбати про близьких, працювати, не опускати рук.

У такі моменти варто прислухатися до теорії Віктора Франкла, яка має назву логотерапія. Це не філософія, а радше інструкція для виживання. Франкл, психіатр і засновник логотерапії, пережив концтабір і сформулював ідею, яка може стати у пригоді у складні часи. Її суть полягає у тому, що людину утримує не сила і не гарний настрій. У критичні часи нас утримує сенс — те, заради чого варто витримати “як”.

Слова Франкла часто цитують: “Той, хто знає, навіщо жити, витримає майже будь-яке як”. На його думку, сенс працює як внутрішній двигун, який запускається тоді, коли емоційне пальне закінчилося.

Сенс — це не “мотивація”, а напрям

Мотивація — річ примхлива: сьогодні є, завтра немає. Сенс — стабільніший. Він схожий на напрямок на компасі. Коли ви виснажені, ви не зобов’язані бути енергійними чи натхненними. Але ви можете мати вектор: “ось туди я роблю наступний крок”.

Франкл помічав: у критичних умовах швидше ламалися не найслабші фізично, а ті, хто втрачав внутрішню опору, відчуття, що попереду є хоч щось, що має значення. А ті, хто мав сенс, мав заради чого жити — людина, справа, відповідальність — інколи демонстрували витривалість, яку важко пояснити лише біологією.

У психологічній мові це звучить дуже просто: коли ресурсу мало, психіка шукає відповідь на запитання “для чого?”. Якщо відповідь є — у людини з’являється мінімальна енергія на “зараз”.

І тут важливий нюанс: режим енергозбереження — це не поразка. Це адаптація. Сенс не проганяє втому, але допомагає рухатися, навіть коли ти не маєш сили.

Три способи знаходити сенс: створювати, переживати, ставитися

Логотерапія не змушує “вигадувати велике призначення”. Вона пропонує практичні канали, через які сенс входить у життя.

Через створення (творчі цінності). Це те, що ви даєте світові: результат, турбота, текст, рішення, розмова, дія. Не йдеться про подвиг. Це про малий внесок, який підтверджує: я не зникла/не зник, я впливаю, я створюю, я дію. Іноді сенсом стає одне вчасно сказане речення або одна зроблена справа, яку ніхто не оцінить, але ви знаєте її вагу.
Через переживання (цінності досвіду). Це те, що ви отримуєте від світу: світло зранку, музика, смак теплої їжі, тиша, відчуття ковдри, обійми, погляд дитини, прогулянка без телефону. Такі речі часто знецінюють як дрібниці. Але в період, коли сил мало, саме вони стають мікроджерелами, які підживлюють нервову систему і повертають відчуття життя.
Через ставлення (цінності позиції). Це найсильніший і найважчий шлях: як ви ставитеся до того, що зараз не можете змінити. Франкл називав це впертістю духу, здатністю зберігати гідність, навіть коли ви безсилі вплинути на обставини. Це не позитивне мислення, а внутрішня позиція: “я не вибирала/не вибирав цього, але я вибираю, ким бути в цьому”.

Сенс не дорівнює щастю

Одна з найбільш терапевтичних думок Франкла: людина прагне не лише задоволення. У певні періоди неможливо змусити себе бути бадьорою, натхненною, щасливою. І спроби “витиснути з себе щастя” часто лише додають провини і відчуття, що зі мною щось не так.

Сенс дає інший фокус: не “мені має бути добре”, а “мій крок має значення”. Тоді навіть відпочинок перестає виглядати як капітуляція. Він може звучати так: “Я відновлююся не тому, що здалася. Я відновлююся, бо готую ресурс для важливого”. Тоді пауза стає частиною дороги, а не провалом.

Ноетичний рівень: те, що в людині не ламається повністю

Франкл ввів поняття ноетичного виміру, тобто духовного ядра. Його можна назвати простіше: “людське в людині”. Тіло може бути виснаженим. Психіка може бути тривожною або пригніченою. Але здатність обирати позицію, тримати гідність, залишатися людиною — це інший рівень.

Це дуже важливо для людей, які живуть у хронічному стресі: симптоми можуть керувати настроєм і тілом, але вони не мають забирати у вас право на внутрішнє рішення: “я лишаюся собою настільки, наскільки можу”.

Радимо також прочитати: Знову відчути життя: цитати Карла Юнга про те, як віднайти сенс життя

Психологічна практика на сьогодні

Якщо ви зараз виснажені, не починайте із запитання “у чому сенс мого життя?”. Воно надто масштабне і може паралізувати. Логотерапевтичніше звучить інакше: “Який сенс має мій наступний крок?”

Спробуйте виконати коротку вправу. Дайте відповідь на запитання:

Що саме зараз забирає у мене найбільше сил? Назвіть одним реченням.
Що з цього я не контролюю, а що контролюю частково?
Яку одну маленьку справу я можу зробити за 10–20 хвилин, щоб стало трохи легше й спокійніше, щоб повернути відчуття контролю?
Кому або чому я можу бути корисною/корисним сьогодні (хоча б на 1%)?
Який маленький приємний момент я можу помітити, відчути і прожити прямо зараз (чай, тиша, спокій, прогулянка тощо)?

Сенс рідко з’являється раптом, як “осяяння”. Найчастіше він складається з маленьких рішень щодня. Коли ви робите хоча б один свідомий крок, повертається відчуття: я не просто терплю і виживаю, а сама вирішую, як пройти через це.

Важливе “але”

Якщо втома переходить у тривалу апатію, порожнечу, безсоння, втрату апетиту, або з’являються думки, що “не хочу прокидатися” — це вже не лише про сенс. Це привід звернутися по професійну допомогу. Логотерапія підтримує, але вона не має підміняти лікування, коли воно потрібне.

Сенс не забирає болю. Але він дає опору, щоб біль не забрав вас. Іноді цього достатньо, щоб прожити ще один день і зробити ще один крок, який повертає відчуття, що ви живете.