народження Ісуса Різдво

Ісус народився… на блокпості під Бахмутом. Історія про різдвяне диво, від якої я плакала

Дуже зворушлива і правдива до болю історія про народження Ісуса... на блокпості під Бахмутом. Усе повторюється дві тисячі двадцять третій раз. Тільки іроди міняються... Втім, вони приречені на поразку.

Ця історія трапилася на блокпості під Бахмутом. Така правдива і така дивовижна водночас! Бо усі ці люди, яких зображують на іконах та у вертепах, живуть поряд з нами просто зараз. Тільки іроди міняються… Втім, вони прокляті і приречені на поразку.

“Йосип я. Вона – Марія…”

– Біженці?
– Ми з Констахи. Нам би до Краматорська.
– Зброя, заборонені речі? Що в багажнику?
– У мене там речі.. ну, наші. Ми що могли пакували. Скласти все швидко – все життя в багажник…
– Вагітна?
– Останній місяць. Нам швидше треба. Хочемо в Крамі на поїзд. Там Інтерсіті завтра, в обід, пів третьої… На Київ.
– Іосіф…Блін, не бачу…
– Йосип. Йосип я. Вона – Марія. Ось, в Дії гляньте, там прописку видно краще…
– Бачу вже… Ох, бля… Чоловіче, куди ж ти поїдеш далі?! Медика! Док! Сюди, швидше, Док, бігом!..

“Син у тебе народився”

…- Ну, ви й фартові…. Син у тебе. На, кури. Йосип…. Тебе, хоч, не на честь Сталіна назвали?!.. Господи, що за часи… На блок-посту родити… В хліві вже ліпше… Ну, ти, цей, не переживай. У нас Док, він шарить. В порядку твої…
…-Бажаю здоров’я! Пацани, тут породіллю треба довезти. Їх троє. В Крам. Вас троє? Помістяться! Ну, ви ж не царі – малого з мамкою в кабіну, ви з папкою – в кузов….
…-Чюєш, Док, а шо це так світить? Та нє, як на безпілотник – заяскраве. І висить постійно над нами… Як Зоря.. Та яка, нафіг, Зоря, над Донбасом?! Певно, супутник… НАТО, певно, запустило….
…-Док, так давай того “ланоса”, що вагітну віз, відіпхаємо. Це ж осел – не машина. Заглох – не заведеш… Вони ж поїхали, а нам тут грайся… Господи, на саме Різдво, то роди приймай, то машини тягай…
Над териконом непорушно висіла яскрава Зоря. Вовка Пастушок докурив у жменю і розтоптав каблуком недопалок. Зоря була дуже дивною, але не викликала страху. Пастушок подумав, що, непогано було б мати стінгер та вальнути, про всяк випадок, те яскраве світло над териконом…
…Розтелепана Навара несла на Захід Немовля і Маму, і троє зі сходу, з-під Бахмута, дали їм свою фліску, фляжку і грілку.
Навряд, чи на світі були щедріші царі…
… Дві тисячі двадцять другий раз. Дві тисячі двадцять другий раз, а у світі все так же – пастушки приймають Його першим, а царі обдаровують тричі. І тільки міняються іроди. Втім – іроди все такі ж прокляті і приречені на поразку, хоч від них, спочатку треба втікати.
Дві тисячі двадцять другий раз.
Автор – Володимир Шершень Бараняк

Поділитись у:

Читайте також:

Ми у Facebook