Мабуть, кожна людина хоч раз стикалася з виявом турботи, від якої хотілося втекти. Коли одночасно відчуваєш і злість (я цього не хочу і не просив про це!), і почуття провини (вона ж так старається!), і безсилля від нерозуміння того, що відбувається – ніби тебе загнали в кут.

Коли стоїш перед вибором – відмовитися від турботи і «образити» людину, або прийняти її і зрадити себе (одягти шапку, коли тобі не холодно; з’їсти ще один шматочок пирога, бо «сама пекла»; мовчки взяти з собою баночку лечо, яке не любиш).

Під прикриттям турботи інший нав’язливо пропонує «вчинити добро», не чує тебе, не цікавиться бажаннями, вперто продавлюючи та добиваючись свого. Як у анекдоті:

«Сім’я прийшла до ресторану, офіціантка звертається до дитини:
– Що вам принести, юначе?
– Гамбургер та морозиво, – відповідає хлопчик.
Тут втручається мати:
– Йому салат та курячу котлетку, будь ласка.
Офіціантка, продовжуючи дивитися на хлопчика:
– Морозиво з шоколадом чи з карамеллю?
– Мамо, мамо! – кричить дитина, – Тітка думає, що я справжній!»

Під пеленою «турботи» і справді відчуваєш себе несправжнім (мої бажання не важливі, я – не важливий).
Втім, хто турбується про те, може навіть цікавитися твоїми бажаннями: «Тобі скільки картоплі покласти?», але у відповідь на «дякую, я не хочу», тут же щедро накладає її в тарілку, примовляючи «їж-їж, це корисно (ти ж така худенька) , голодна та ін.)».
Що може просто зводити з розуму своїм «подвійним посилом» (я цікавлюся тобою, але мені начхати, чого ти хочеш). Коли мимоволі запитуєш: «Гей, зі мною все гаразд? Я взагалі є?».

Невидиме насилля, або Газлайтинг та аб’юз у стосунках: як виявити і захиститися?

Кохання, турбота, ніжність, пристрасть – усе може бути насильством

Кохання, турбота, ніжність, пристрасть – усе може бути насильством, якщо не спирається на реакцію у відповідь іншої людини. Чомусь часто люди, демонструючи свої світлі почуття, забувають про це. І ставлять знак рівності: люблю, значить маю право виявляти любов у будь-яких формах та у будь-якій кількості. Так, як я вмію. Цілувати, не питаючи, приємно це іншому чи вже досить. Вимагати говорити слова про кохання, коли інший цього не хоче. Дбайливо насипати добавку, коли коханий уже наївся.

Така «турбота» набагато тонше і хитріше влаштована, набагато глибше проникає та ранить, ніж пряма агресія. Адже від люті, агресії та знецінення захистити себе простіше. А тут страшно зруйнувати стосунки – з батьками, коханими, друзями. Страшно, тому що ми всі були недогодовані у дитинстві любов’ю та боїмося її втратити. Тому що інший не зрозуміє, образиться, піде, відкине, адже він абсолютно впевнений, що чинить добро і користь. І ця впевненість збільшує його силу до неймовірних розмірів та знімає наліт сорому, який супроводжує акт насильства у здорових людей.

Виявляючи таку «турботу», людина насправді дбає про себе (коли боїться, що її покинуть і намагається стати незамінною, коли хоче отримати щось натомість, коли вважає іншого дурнішим, безпораднішим і т.д., і тому нав’язує своє бачення щастя).

Ви не відповідаєте за почуття інших людей

Таке ніжне насильство є результатом його невпевненості чи інших внутрішніх проблем. Людина завжди чекає подяки та слухняності, ображається, якщо її ігнорують, впадає в паніку, якщо турботу не приймають. Не допускаючи навіть думки про те, що хтось має право вибору (у тому числі й на те, щоб погано поводитися з собою).

Зіткнувшись з такою турботою, важливо пам’ятати, що ви не відповідаєте за почуття інших людей. Вони мають право відчувати все, що завгодно з приводу вас, але вони несуть відповідальність за те, як розпоряджаються своїми почуттями.

Важливо дозволити собі мати кордони і право їх захищати так, як на цю мить ви вважаєте за потрібне: відокремлювати своє від чужого, встановлювати бар’єри, бути уважним до того, що відбувається у стосунках, прощати себе, якщо відразу не вдалося подбати про свій комфорт і ін. .

Важливо пам’ятати, що справжня турбота завжди орієнтована на іншого і враховує його інтереси. Коли людині важлива інша людина та її добробут, вона чує її, уважна до її потреб і не вимагатиме нічого у відповідь. Виявляючи щиру турботу, людина знаходить і дає іншій не те, що вона думає «їй треба», а те, що відповідає її природі. Як у притчі про рибу та сигарету.

Притча про рибу та сигарету

Один чоловік знайшов на березі живу рибу, яка безпорадно билася хвостом об землю, і спробував зрозуміти, яка ж причина, що рибі так погано. Йому здалося, що рибі дуже твердо лежати на землі. Він уявив, що було б з ним, якби довго лежав на сирому піску.

Він зняв шарф, зробив з нього подушку, і переклав на неї рибу. Але постоявши, він побачив, що вона нітрохи не краще почувається, вона б’ється вже в агонії, втрачає життєві сили.

Повз проходив ще один чоловік, він зацікавився тим, що відбувається. Підійшов, спитав, у чому річ.Чоловік йому пояснив: «Так і так, риба погано почувається, я їй підклав м’яку підстилку, але їй все одно погано».

Він сказав: «У принципі, я так себе почуваю, приблизно так само поводжуся, коли не покурю принаймні півтори години». Він підкурив сигарету, розкурив її, і вставив рибі до рота, бажаючи полегшити її страждання. Рибі від цього стало ще гірше.

Третій чоловік, проходячи повз, зупинилася і побачив, що лежить риба і курить на складеному шарфі. Лежить, курить, б’ється хвостом об землю. Цей чоловік був заможним. Він знав, що всі проблеми вирішують гроші. Він дістав зі співчуття до цієї риби стодоларову купюру і засунув рибі під плавник.

Повз проходив ще один чоловік, побачив трьох чоловіків, які стоять навколо риби, що лежить на шарфі з сигаретою в роті і стодоларовою купюрою під плавником та б’є хвостом об землю. Вони дивилися, і кожен по-своєму дивувався. Чому? Вони ж запропонували найкращі рішення, щоб допомогти цій живій істоті, але чомусь їй не полегшало.

І тільки цей четвертий чоловік просто взяв, вийняв сигарету, повернув 100 доларів, шарф, і відпустив рибу у воду. І вони всі були здивовані, яка вона бадьора без грошей, цигарок та м’яких меблів… Наскільки добре вона почувається, просто, як риба у воді!

Авторка – Оксана Шульга