Усім відомо, що в календарі профілактичних щеплень міститься також спеціальна проба на туберкульоз. Це так зване Манту або туберкулінова проба. При цьому багатьох часто хвилює запитання, чи це щеплення взагалі потрібно робити дитині та що означає той чи той результат?
Ще 1890-го відомий німецький лікар Роберт Кох винайшов туберкулін. У 1907 році дослідник Пірке вперше спробував застосувати туберкулін із діагностичною метою, наносячи його на ушкоджену шкіру. Трохи пізніше французький лікар Манту запропонував іншу модифікацію туберкульозної проби – внутрішньошкірне введення туберкуліну. І вона залишається «золотим еталоном» ось уже близько ста років.
Проба Манту потрібна, щоб встановити первинноінфікованих осіб, тобто тих, у кого вперше зареєстровано факт інфікування туберкульозною паличкою. Потрібною є процедура й для планування проведення вакцинації у дітей.
Якщо вашому малюку час проводити щеплення проти туберкульозу – БЦЖ, дільничий лікар обов’язково запропонує зробити пробу Манту. І лише після отриманого результату буде вирішено, чи настав час вводити вакцину. Згідно з календарем щеплень, вакцинації підлягають всі новонароджені, що не мають до цього протипоказів, а ревакцинації проводять в 7 та 14 років. Ревакцинації підлягають лише здорові діти з негативною пробою.
З огляду на назву зрозуміло, що реакція Манту – відповідь організму на введення туберкуліну. На місці ін’єкції виникає специфічне запалення, викликане інфільтрацією Т – лімфоцитами – специфічними клітинами крові, що відповідальні за клітинний імунітет.
Результат проведення проби Манту може бути:
– від’ємний (коли на місці уколу немає ніякої реакції);
– сумнівний – почервоніння (без утворення папули), або папула менш як 5мм;
– позитивний – папула більш як 5 мм;
– гіпергічний – папула 17 мм і більше.
Позитивний результат проби Манту свідчить про можливість попадання МБТ в організм дитини. Гіпергічна реакція свідчить про зараження людини туберкульозом, що дає сигнал лікареві про потребу проведення певних профілактичних заходів. Поряд з місцевою реакцією (на місці введення) може бути і загальна реакція на введення туберкуліну й підвищення температури тіла, загальна слабкість, збільшення периферичних лімфовузлів. Все це розцінюється як гіперергічна реакція, та вимагає проведення певних специфічних заходів профілактики.
