Більшість батьків вважають, що коли дитина вміє писати, читати, рахувати, то вона готова йти до першого класу. Але насправді цього недостатньо.
Найважливішою для дитини є її ФІЗІОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ до навчання. Це означає, що в неї має бути розвинений на певному рівні скелет. Перевірити це батьки можуть самотужки. Попросіть дитину рукою через голову дістати протилежне вухо. Так ви перевірите пропорційність розвитку тіла. Якщо ваше чадо дістає вухо, це добре.
Друге – зубна зрілість. Здавалося б, який зв’язок між читанням-писанням та зубами? А він є. Бо з дозріванням зубів дозрівають центри, які відповідають за дитячу психомоторику (сукупність рухливих дій, що керуються свідомістю). Норма – коли випало чотири молочні зуби.
Третє – кісткова зрілість. Покладіть руку дитини на стіл, і нехай вона почергово піднімає пальчики від мізинчика до великого. Зробити це доволі непросто, надто – підняти середній та безіменний пальці. Та коли вийде, то це свідчить, що кісткова тканина розвинена, і дитина витримуватиме навантаження з письма.
Четверте – зрілість кори головного мозку. Одну руку дитини вкрийте хустиною і під нею торкніться котрогось із пальчиків. Дитина має показати на другій руці, якого пальця ви торкнулися.
Коли говоримо про ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ГОТОВНІСТЬ, то йдеться про елементарний рівень знань про довколишнє середовище, навички письма, читання, лічби.
ЕМОЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ полягає у тому, що дитина має бути готова вислуховувати людину, зрозуміти, що є час для гри, а є для навчання, що мусить свої інтереси підлаштувати під етичні норми, рахуватися з іншими, діяти за установленими правилами.
Важливою є СОЦІАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ. Часто батьки не віддають дитину ні в садок, ні на секції. При цьому дитина не отримує соціального досвіду спілкування з ровесниками. Коли вона прийде в перший клас, зрісши в такому «вакуумі», її охопить шок. По-перше, вчитель дивиться не тільки на неї, а отже, дитя перестало бути центром уваги. По-друге, дитина хоче робити одне, а однокласники геть інше, вони їй не підкоряються… Тоді виникають труднощі у взаємодії з однолітками. Дитина має вміти домовлятися, знати правила гри, діяти в команді. І адекватно до себе ставитися, зокрема розуміти, що не завжди буде першою, найкращою.
Наступна група оцінювання готовності до школи – САМООЦІНКА. Поміж дітей найчастіше зустрічається дві полярні самооцінки – занижена або завищена. Найкраще для школярика, коли вона злегка підвищена. Занижену самооцінку дуже складно підняти. А перевірити – просто. Тест називається «Драбинка». На аркуші намалюйте драбину з десятьма сходинками. І скажіть, що на найнижчій – найбільш неслухняні, нерозумні дітки, а на найвищій – найрозумніші, найслухняніші. От, мовляв, подумай, куди ти себе поставив би?.. Якщо дитина вкаже на сьому-восьму-дев’яту сходинки – це добре. Коли на першу, задумайтеся. Це означається, що вона почувається нелюбимою.
У дитини до шести-семи років має бути чітка МОТИВАЦІЯ, чому саме вона хоче йти до школи. У більшості – це зовнішня мотивація: красива шкільна форма, яскраві зошити, пенал. Внутрішня – коли дитина каже, що хоче йти вчитися, бо отримає багато знань.
