Перший варіант: людина живе добре. Наприклад, молода дівчина навчається, працює, вдома її підтримують. Вона може ходити на побачення та спокійно вибирати, підходить їй хлопець чи ні. У неї все добре, і вона не погодиться на ситуацію, щоб було погано чи гірше. Бо навіщо? Що їй дадуть стосунки, де її знецінюють, контролюють та з кимось порівнюють?
І є інший варіант. Коли людині з якихось причин дуже погано, самотньо. Коли здається, що кохання врятує від усіх бід і одразу дасть щастя.
І тоді людина потрапляє як рибка на гачок. Жодного вибору. Тільки ось ця людина, яка мене зачепила. Часто жінка починає вкладати величезні зусилля в ці стосунки, навіть, якщо спочатку розуміє, що нічого хорошого там не буде і, навіть, якщо “дзвіночки” помічає.
Але в цьому випадку “дзвіночки” оцінюються однією частиною мозку, а рішення ухвалюються зовсім іншою. Тому що ми розщеплені.
Які ваші справжні дефіцити?
Через сильний дефіцит у базових потребах ми опиняємося в дуже вузькому коридорі усвідомлення.
І це не наша вина.
Це природна робота психіки за умов травми розвитку та виражених дитячих дефіцитів.
Коли маленьким мавпочкам пропонували “маму” з дротиків із пляшечкою молока або м’яку теплу, але без молока, більшість вибирали м’яку та теплу.
І тоді партнер, з яким у нас з’явилася надія отримати щось для нас важливе і цінне, виявляється зовсім поза конкуренцією. Навіть якщо надія є абсолютно ілюзорною.
Ми починаємо дуже старатися “заслужити” це кохання, аби нас не відкинули.
Саме ця людина раптом здається єдиною. Чомусь наш мозок сприймає немислимим попрощатися з нею. При тому, що іноді бачимо весь абсурд і дикість цих стосунків. Спочатку бачимо, а потім забуваємо.
І чим більше втягуєшся, чим більше інвестуєш своїх сил та емоцій, тим міцніше прикипаєш і далі розірвати стосунки вже дуже складно.
Тому, для тих хто обпікся вже у своєму шлюбі або у стосунках багато разів, добрим рішенням буде виявити свої справжні дефіцити та закрити їх, щоб вони не визначали наше життя.
Тому що так само вони віддзеркалюються на нашій роботі, вихованні дітей і взагалі всіх сферах життя.
Радимо також прочитати:
- Сім фаз подружнього життя, або Якщо кохання “закінчилося”, то воно ще й не починалося
- А якщо кохання недостатньо? Три гіркі правди про стосунки
Авторка – Наталія Терещенко
