Після візиту до мами чоловіка, я поїхала додому. Чоловік вечеряв у нас на кухні, немов би нічого і не сталося. Я не витримала, і відразу сказала, що знаю все: і про подаровану іншій жінці квартиру, і про те, що свекруха їх покривала, і про позашлюбну дитину…
Ми з чоловіком живемо небагато, достаток, скажемо, середній. Нещодавно я випадково дізналася, що чоловік зробив щедрий подарунок іншій жінці – подарував їй квартиру. Я була ошелешена, адже ми не мільйонери. Ця квартира дісталася йому від бабусі, я планувала поселити в неї свою старшу дочку, коли та виросте.
Дарчу на квартиру я знайшла випадково: моя машина зламалася, я взяла машину чоловіка, і в бардачку лежав цей документ. І дата однорічної давнини. Ще й змовилися вони. Чоловік мені брехав, що здає квартиру недорого своїй далекій родичці.
Я за орендною платою кілька разів їздила, вона мені гроші віддавала. Гроші ж бо, мабуть, з нашого ж бюджету сімейного взяті були. А сама вона? Ну нічого особливого, чесне слово. Що він в ній взагалі знайшов? Ще й з дитиною.
Тобто, мою дочку, яку він з п’яти років виховує, він житлом не забезпечив, а для абсолютно чужої жінки з дитиною – про квартиру подбав.
Я була дуже зла на чоловіка, але вистачило розуму відразу не влаштовувати сцен і скандалів. Вирішила для початку зі свекрухою поговорити, розповісти що її улюблений синочок зробив. Сподівалась, що вона змусить його назад відібрати наше майно у тієї жінки.
А свекруха знала все, і дитина та, виявляється, від мого чоловіка… Мало йому наших двох чи що? Так, вони не рідні йому діти, але ж він їх виростив!
Обурена, після візиту до мами чоловіка, я поїхала додому. Чоловік вечеряв у нас на кухні, немов би нічого і не сталося. Я не витримала, і відразу сказала, що знаю все: і про квартиру подаровану, і про те, що мати його їх покривала, і про позашлюбну дитину.
Знаєте, що він сказав? Що мене це взагалі не стосується! Що це його життя і він втомився «горбатитися на мене і моїх дітей». Такого я від нього не сподівалася, адже він любив моїх дітей, вони його татом називали. Відколи улюблені діти стали лише моїми?
Зібрав він речі і пішов. Мені довелося змиритися з його рішенням. Я сподівалася, що квартиру, спільно куплену в шлюбі, він нам залишить.
Але ні. При розлученні він почав вимагати половину. А я з дітьми куди? Нехай з цією своєю, кому свою квартиру подарував, живе. Адже якщо нашу продати і гроші поділити, то вистачить тільки на кімнату. Совісті немає у нього зовсім. Невже всі чоловіки такі?
