«У народі вважають, що часник і цибуля володіють бактерицидними або бактеріостатичними властивостями (тобто спричиняють загибель бактерій чи затримують ріст патогенів. — Авт.), — каже к.м.н. Павло Бик, хірург вищої категорії КНП „Олександрівська клінічна лікарня м. Києва“. — Ця теза часто тиражується у ЗМІ. Її також підтримують багато лікарів, зокрема дієтологів. Багато хто наїдається часнику, сподіваючись у такий спосіб попередити або вилікувати бактеріальні чи вірусні інфекції». Разом із колегами з бактеріологічної лабораторії лікар вирішив перевірити, чи здатні часник та цибуля вбивати мікробів. Результатами дослідження поділився у Facebook.
Досліди медики проводили на культурах збудників інфекцій: золотистого стафілококу (S. aureus), кишкової (E. coli) і синьогнійної палички (P. aeruginosa), а також грибка Кандида (Candida albicans). Чутливість визначали за тим же принципом, за яким визначають чутливість мікроорганізмів до антибіотиків чи антисептиків: на щойно засіяну культуру наносили краплю соку, в яку клали зріз часнику і цибулі. Як пояснює Павло Бик, якщо просто капнути сік, то фітонциди можуть швидко випаруватись і результат буде псевдонегативний. «Посіви проводилися у стерильних умовах», — запевняє лікар. Результат фахівці оцінювали на наступну добу.
«Стафілокок, синьогнійна та кишкова палички, а також кандида, прекрасно росли як на часнику, так і на цибулі. А беручи до уваги інтенсивну колонізацію кандидою досліджуваних зразків, можна припустити, що часник та цибуля виявляють певний стимулюючий вплив на ріст грибка. Ймовірно, через високий природний вміст цукрів у цих овочах», — припускає Павло Бик.
Висновок медиків однозначний: часник і цибуля не володіють ані бактерицидними, ані бактеріостатичними властивостями проти досліджуваних збудників, а також не діють на грибки. Дію на імунну систему фахівці не досліджували (так само як і на віруси, але лікар зазначає, що у жодному зі серйозних досліджень противірусна активність часнику й цибулі не доведена). Попри це, спеціаліст не радить виключати ці овочі з меню — часник і цибуля містять багато корисних речовин, а отже, є невід’ємними компонентами здорового харчування. Крім того, вони просто смачні.
Так, але…
«Кишечник — це мінімум 500 тисяч (лише на сьогодні відкритих вченими) видів мікроорганізмів, які складно взаємодіють одні з одними, утворюючи біологічно активні метаболіти, — прокоментувала результати експерименту відомий лікар-дієтолог Оксана Скиталінська. — Значну частину цих мікроорганізмів неможливо „посіяти“ на чашці Петрі, оскільки вони можуть жити виключно в анаеробних умовах товстого кишечнику. Наприклад, найбільш „відомі“ клостридії. Тому те, що відбувається на чашці Петрі, — це зовсім не те, що відбувається в організмі, зокрема у кишечнику. А отже, і висновок не може бути настільки однозначним і беззаперечним».
«У часнику, крім фітонцидів, міститься тисячі інших біологічно активних молекул, які запускають різні сигнальні шляхи, — веде далі Оксана Скиталінська. — Багато інших овочів, пряних трав та ягід впливають на життєдіяльність мікроорганізмів. Цибуля, приміром, володіє антисептичними і бактерицидними властивостями до ешерихій, морква негативно діє на сальмонели і клостридії, часник — на протей і клебсієлу, хрін — на протей, клебсієлу та синьогнійну паличку, гвоздика — на протей, клебсієлу, гриби і синьогнійну паличку, малина і барбарис — на стафілокок, стрептокок, шигели, ентерокок.
Тож наші бабусі, коли наказували нам їсти часник і цибулю, мали рацію. Часник і цибуля належать до пребіотиків, які селективно живлять дружню мікробіоту кишечника. Вона, своєю чергою, синтезує важливі коротколанцюгові жирні кислоти: бутират, який володіє протизапальною, антимутагенною, антиканцерогенною дією (захищає від раку товстого кишечнику), а також ацетат, пропіонат тощо.
Не сперечаюся: часник не сильніший за антибіотик. Не може бути й мови, щоб накладати пов’язки з цибулі на рану. Але всередину це нерідко буває набагато ефективнішим, беручи до уваги наслідки антибіотикотерапії, особливо препаратів «широкого спектру дії».
