“Мене звати Стас. Я з Санкт-Петербурга. Я з Росії… Мені дуже шкода…” – з перших днів війни він допомагає українським біженцям у Німеччині.

“Я виходжу надвір у перервах між бомбардуваннями. Мені треба вигуляти собаку. Мій двір серед багатоповерхівок тихий і мертвий. Я вже не боюся дивитися довкола. Навпроти догоряє під’їзд сто п’ятого будинку. Полум’я зжерло п’ять поверхів і повільно дожовує шостий”.

У перший день російського вторгнення окупанти захопили Чорнобильську АЕС і взяли в заручники близько 300 працівників станції. Попри хронічну втому і брак сну, попри тиск і погрози,  вони досі непохитно відмовляються співпрацювати з рф. Ось як це було…

Хай як дивно і безглуздо це звучить, але війна допомогла здійснити багато наших мрій. Тільки задумайтеся про це…

Мало хто знає, що за назвою улюбленого всіма нами останніми тижнями безпілотника “Байрактар”, прихована цікава історія про велике кохання.

24 лютого вночі він поспіхом зібрав речі, сів у авто, востаннє глянув в очі коханій… Потім вона почула, як з аеродрому злітають літаки. «Сталась біда», – і сльози з очей молодої жінки покотилися градом.