Коли дитина дорослішає, вона переймає традиції, звички та ритуали у старших. Переймає і мову. І матюки як частину цієї мови.

Не можна вимагати від дитини абсолютної чесності, якщо самі батьки не будуть чесними навіть у дрібницях.

Іноді за допомогою пластиліну дитина «розповідає» про те, для чого не знаходить слів: про свої страхи й образи, глибокі переживання й емоційні потрясіння.

Не придумуйте казок про лелек і капусту, якщо хочете зберегти довіру у стосунках з дитиною. Єдина відповідь: «Я тебе народила»,«Ми з татом тебе народили».

Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах».

Дитина вимальовує пейзаж, а потім людей – це тривожний сигнал. Діти з адекватною самооцінкою малюють себе трохи нижчого за батьків.

Позитивна психологія стверджує, що подяка тісно пов’язана зі щастям, а коли люди висловлюють вдячність, вони почуваються щасливими.

Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як «заспокойся, бо відведу в садок», «от підеш у садочок – побачиш!»- неприпустимі!