Крики та вереск з дитячої кімнати, “він – ні, це він”, образи на батьків за те, що братові чи сестрі дістається більше і краще (уваги, іграшок, речей тощо)… Багатьом дорослим, у кого більше ніж одна дитина, хто ріс разом із братом або сестрою ці ситуації добре знайомі. Брати і сестри часто сваряться і сперечаються. Чи можна якось покращити їхні стосунки? Консультує психологиня Наталія Бурякова.
Чому брати та сестри часто сваряться?
Важливо розуміти, що справа не в «поганих» дітях чи батьках. Сам факт спільного проживання на території в одній сім’ї породжує конкуренцію дітей. Їм доводиться ділити простір, іграшки, час, увагу та любов батьків. Більш гостро суперництво відчувається в дітей однієї статі, при різниці у віці менше чотирьох років і в близнят. Якщо сім’ї більше двох дітей, конфлікти протікають менш гостро.
Старша дитина з появою молодшої часто отримує додаткові обов’язки, пов’язані з турботою про свого «конкурента», відповідальність за нього та вимогу батьків любити його. Молодші діти часто заздрять тому, що у старших, як їм здається, більше «своїх» іграшок, одягу (їм першим дістається нове), більше прав та визнання батьків. Ось і виходить:
- старші діти борються за те, що у них відібрали молодші (увага, турботу та любов батьків, дитячу безтурботність, простір у будинку тощо);
- молодші борються за те, що їм не вдалося отримати, бо вони народилися пізніше (речі та іграшки, права та визнання їх більш умілими, розумними, сміливішими, ніж старші).
Як допомогти дітям конструктивно розв’язувати конфлікти?
Коли виник конфлікт, батькам важливо не шукати винного, а допомогти дітям знайти способи вирішення ситуації. Зразковий алгоритм дій може бути таким:
- Запропонувати кожному з дітей у присутності іншого розповісти, що саме йому неприємно у конфліктній ситуації, що він відчуває; при цьому важливо говорити дітям, що вони, як і всі люди, мають право на будь-які почуття.
- Попросити дітей по черзі повторити, що неприємно іншому і що інший відчуває з приводу того, що сталося, щоб переконатися, що вони почули і зрозуміли одне одного.
- Попросити кожного з дітей пояснити суть їхнього конфлікту.
- Запропонувати дітям разом скласти перелік способів вирішення конфлікту та вибрати ті, які будуть найбільш прийнятними для обох.
Надалі важливо не тиснути на дітей, не вимагати обов’язкової любові один до одного. У відповідь на заклики батьків “Як ви можете! Ви ж сестра/брат, ви повинні любити один одного!” негатив може лише посилитися, діти можуть відчувати бажання сваритися та битися. Найчастіше добрі почуття виникають і виражаються дітьми тільки після того, як негативні набувають можливості розрядки.
Гніватися можна, але треба робити це правильно
Однак при визнанні прав дітей на негативні почуття стосовно один одного потрібно ввести обмеження на дії, які можуть завдати фізичної або моральної шкоди. Це може звучати як: “Ви не повинні любити одне одного. У вас можуть бути різні почуття. Ви можете сердитись на те, що зробив брат (сестра), говорити про це, але при цьому не можна бити один одного по голові (бити ногами, кусатися, обзиватися), робити і говорити те, що принижує іншого”.
Важливо вчити дітей висловлювати свій гнів, протест, поганий настрій безпечними способами: через малюнок, ліплення, Я-повідомлення. Якщо виникне бажання, малюнок можна зім’яти, порвати на дрібні шматочки, викинути і т.п.
Що можуть зробити батьки, щоб між дітьми виникало менше сварок?
Важливо, щоб у сім’ї з повагою ставилися до потреби кожної дитини в її особистому просторі, особистих речах та стосунках з батьками. Для цього важливо:
- У загальному просторі забезпечити кожного з дітей його особистою зоною (тумбочками, столом, шафкою), де можна зберігати свої речі.
- Ввести і дотримуватися в сім’ї правило “не чіпати без попиту чужі речі”, що позначить межі кожного, знизить тривогу загрози вторгнення і послужить основою більш ясних, спокійних стосунків.
- Дати кожній дитині можливість побути єдиною для батьків, виділяючи її особистий час для прогулянок та спільних занять із мамою чи татом.
- Частіше говорити кожній дитині, що вона любима (старша/молодша син/дочка), хвалити і підтримувати.
Важливо зупиняти дітей, коли вони приходять жалітися один на одного батькам і вчити їх висловлювати свої почуття безпосередньо, використовуючи “Я-повідомлення”. Наприклад, “Я злюсь, коли без дозволу беруть мої іграшки я хочу, щоб питали у мене, коли хочуть взяти мою річ”. Це вчить дітей говорити про себе та свої почуття, не ранячи образливими словами брата чи сестру. Якщо батьки використовують цю форму конструктивного вираження емоцій, діти засвоюють її швидше.
Запровадьте “Стоп”-слово
Щоб спростити процес висловлювання протесту діями іншого, введіть правило: “Стоп”. Якщо якійсь дитині щось не подобається в словах чи діях іншої, вона може сказати “Стоп” та інша має зупинитися. А потім уже можна пояснити, що не подобається за допомогою “Я-повідомлення”.
Безпечними способами зняття емоційної напруги можуть бути бійка подушками, ігри в сніжки, наздоганяння та інші активні ігри з правилами. Є чимало настільних ігор, які допомагають навчитися безпечно висловлювати негативні почуття та співпрацювати.
Таким чином, батькам важливо приймати дитячі розбіжності та конкуренцію та визнавати право дітей на вираження негативних почуттів, навчаючи їх висловлювати ці почуття безпечно для оточуючих. Братам та сестрам у сім’ї доводиться ділити територію, іграшки та увагу батьків, але саме тут вони можуть отримати безцінний досвід партнерських стосунків, який допоможе легше адаптуватися у колективі однолітків, побудувати стабільні стосунки з друзями, колегами та подружжям.
Авторка – психологиня Наталія Бурякова
