Любов – це бажання жити життям, обтяженим турботами інших, без гніву та роздратування.

Це активна боротьба із спокусами стати критикантом та суддею свого ближнього і пошук шляхів натхнення і похвали.

Це щоденна посвята, щоби протистояти буденним конфліктам через образи.

Це ніжна щирість та покора, навіть якщо є непорозуміння.

Це вибір на користі єдності і розуміння, а не на користь бажання звинувачувати, вигравати, бути правим.

Це щоденне визнання своїх слабкостей, гріхів, замість того, щоби шукати собі виправдання.

Це у стосунках з ближнім перевірка свого серця, а не будування захисних фортець.

Це щоденне зростання в любові, яка стає все менш егоцентричною, зрілою і терпеливою.

Це небажання ображати у відповідь на образу, а пошук шляхів, щоби рани лікувати добром.

Це бажання інвестувати час на те, щоби спілкуватись і спільно знаходити вирішення проблем.

Це бажання завжди просити прощення і прощати.

Це велика довіра у стосунках.

Це тихий тон навіть у суперечках.

Це бажання бути чесним.

Це повсякчасна вірність обітниці ставитись один до одного з повагою і турботою, навіть тоді, коли здається, що хтось цього і не заслуговує.

Це давати, не очікуючи взамін.

Це не бачити в іншому сенс і джерело життя, і не ставати таким для інших.

Це небажання робити такий вибір, який міг би хоч якось загрожувати стосункам.

Це відмова від пошуку задоволення лише свого его.

Це щоденне сліжіння Богу і ближньому, бо неможливо рухатися життям, прощати і вдосконалюватись без ласки Божої благодаті.

Підготувала Тетяна Трачук