Клятва — це слово, яке ми часто чуємо в різних контекстах нашого життя: від повсякденного “мамою клянуся” до офіційної присяги президента під час вступу на посаду. Але чи задумувались ми, що означає клятва і чому вона взагалі виникла? Як змінювалось її значення з плином часу, від Старого Заповіту до Нового? Та найголовніше — що говорить про це Господь?

Священник Дмитро Черенюк, клірик луцької парафії Холмської ікони Богоматері, пропонує нам замислитись над цим непростим питанням. Він розповідає, чому клятва здавна вважалася гарантією правди, чому люди клялися найціннішим і як Господь закликає нас жити без клятв. Адже справжній доказ нашої правдивості — це не слова, а дії, що підтверджують нашу чесність і порядність.

Колись було заведено клястися навіть Богом

На сьогодні тема клятви є досить актуальною. Ми можемо чути клятву на різних рівнях нашого суспільства, починаючи від «мамою клянуся» й інших шановних людей і закінчуючи клятвою президента, коли він кладе руку на Євангеліє і дає присягу перед народом України. Так само є клятви в суді…

Цей виток клятви йде ще зі Старого Заповіту. Адже тоді там було так заведено – клястися навіть Богом. Це було нормально. Але з приходом Нового Завіту ця клятва нівелюється. Це питання стає іншим шляхом, це питання стає іншим ребром. І Господь Своїми словами каже, що не потрібно клястися Богом.

З цього моменту основним свідком людської правди ставала совість. Адже совість є внутрішній голос Бога. І совість говорила: так чи інакше потрібно це робити. Совість говорила: чи правду говорить, чи ні.

Клятва – додаткова гарантія, що людина каже правду

Клятва – для чого вона взагалі дається? Вона стає додатковою гарантією того, що людина говорить правду. Люди, зазвичай, у Старому Завіті чи Новому, клялися чимось дорогим, чим вони не можуть пожертвувати. І ця людина, перед якою давалася клятва, розуміла, що вона дасть точну відповідь, абсолютно правильно. Вона жертвує всім: це була клятва небом, клятва землею і навіть клятва Єрусалимом.

Але Господь нам на Нагірній проповіді говорить такі слова: «Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, але виконуй перед Господом клятви твої. А Я вам кажу: не клянись зовсім ні небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжжя для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя великого; ні головою твоєю не клянись, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Але нехай буде слово ваше: так – так, ні – ні, а що зверх цього, те від лукавого».

Чому не можна клястися?

Не можна клястися, бо людина не є господарем усього цього, чим вона клянеться, – чи небом (ми не є господарями неба), чи землею (ми не є господарями землі). Буває таке, що люди клянуться життям своїм чи життям своїх рідних і близьких (ми не є господарями життя). Цим усім управляє Бог і Він є господарем.

Ісус пропонує нам говорити прямо, без усяких доказів, і не виправдовуватись, і не підкріплювати свої слова усякими клятвами. Щоб щось ствердити, достатньо сказати «так», щоб заперечити щось – нам достатньо сказати «ні», а що більше, те від лукавого.

А диявол – він тішиться, він хоче збурити людей, він залякує. І людина для того, щоб доказати свою правоту, якось викручується, відбріхується, ставить на кін свою репутацію і навіть клянеться своїми батьками чи своїм життям.

Натомість Господь – абсолютна протилежність. Він дає вільний вибір – чи вірити людині, чи ні. Він дає свободу.

Але людина не може покластися сама на себе. Чому людина не може клястися щось зробити у майбутньому? Вона не має влади над своїм майбутнім, вона не має влади змінити своє минуле, вона має лише теперішнє. Ніхто не знає, якщо ти поклянешся, чи ти будеш мати час, здоров’я і можливість здійснити цю клятву. Якщо ти її не здійсниш, ти будеш неправдомовцем, брехуном, ти зганьбиш себе.

Тому пропоную: якщо ти впевнений перед людьми у своїй правоті, не потрібно ніякої клятви. Якщо тобі люди вірять, якщо ти чесний завжди з ними, то ми повіримо. Якщо ти хочеш довести свою правоту, здійсни це якимось іншим способом.

Радимо також прочитати:

• Цитати про прощення, які допоможуть забути образи

• Чи можна молитися лежачи? Відповідь священника