Ембріони також мають душу

Ставлення Церкви до штучного запліднення пояснює священник Ігор-Андрес ВЕРЕТКА-КАЗМІРЧУК

Сьогодні людина розвиває безліч інноваційних технологій, створених під впливом науково-технічного прогресу в екології, біології та медицині. Соціальна концепція нашого часу зазнає впливу «проблемних ситуацій» етико-правового характеру, спричинених науково-технічним прогресом, які охоплюють не лише біологічні, а й соціально-гуманітарні проблеми, включаючи біоетику, біополітику, біотеологію та інші наукові дисципліни.

Нині немає єдиної думки серед науковців щодо бачення та оцінки результатів розвитку нових технологій, ідей у медицині та біології. Дослідження соціальних, екологічних, медичних та правових проблем, що стосуються життя всіх живих істот, включно з людиною, містять низку основних питань: евтаназія, трансплантація, штучний аборт, клонування людини, створення стовбурових клітин, проведення клінічних досліджень, сурогатне материнство та інші.

У зв’язку з науковими непорозуміннями етико-правового характеру, що стосуються живого в контексті науково-технічного прогресу, стає актуальним повернення до синкретичних основ людського знання, де розум співпрацює з мудрістю і де раціональне тісно пов’язане з практичною філософією.

Православна церква підтримує гуманне ставлення до ембріона на будь-якому етапі розвитку, визнаючи його людську гідність, навіть на стадії бластоцисти (якщо немає смертельної загрози матері). Вже з давніх часів церква вважала убивством, порушенням святині життя навмисний аборт на будь-якій стадії вагітності. Таке ж ставлення поширюється і на будь-які експерименти, що передбачають руйнування людських ембріонів.

Захищаючи інтереси дитини, православні автори засуджують штучне запліднення незаміжньої. Така практика, що призводить до народження позашлюбним союзом, позбавляє дитину можливості бути вихованою у повноцінній сім’ї, що базується на відповідальній любові. Крім того, викликає етичний протест ідея «анонімного батьківства», де батьки відокремлені від будь-якої відповідальності.

У своїй концепції церква ставить акцент на те, що ембріони, які виникають при ЕКЗ, також мають душу. Тому будь-яке втручання, яке призводить до їх знищення, вважається морально неприпустимим.

Штучне запліднення порушує подружню вірність

Неприпустимим вважається також штучне запліднення заміжньої жінки, оскільки це порушує подружню вірність. Основний етичний аргумент проти запліднення заснований на практиці одночасного запліднення кількох яйцеклітин, що призводить до руйнування «залишкових» ембріонів. Така практика суперечить уявленню церкви про людський ембріон як носій людської гідності, оскільки знищення ембріонів розглядається як форма дітовбивства.

Навіть в ситуації запліднення «в пробірці» однієї яйцеклітини, висока частота аномалій розвитку є причиною морального протесту. Практика донорства яйцеклітин або запліднених ембріонів також засуджується, оскільки порушує цілісність та унікальність шлюбних стосунків. Сурогатне материнство також вважається неприпустимим, оскільки порушує зв’язок між матір’ю та дитиною і може призвести до кризи ідентичності у майбутньому.

Україна стає лідером у розвитку репродуктивної медицини, але це супроводжується моральними проблемами, включаючи мільйонні прибутки та сумнівні практики. Наприклад, ембріологічні лабораторії можуть здійснювати маніпуляції з ембріонами без належного контролю. Також існують випадки використання яйцеклітин без згоди донора та інші етичні порушення.

Генна інженерія також постає перед етичними питаннями, оскільки може призвести до непередбачуваних наслідків, таких як незважене розмноження трансгенних організмів. Невідомо, які зміни в геномі можуть відбутися, що загрожує спадковій різноманітності та стійкості до захворювань.

Розвиток наук про життя потребує уважного врахування етичних аспектів, оскільки він може мати значні наслідки для людства та навколишнього середовища. Сучасна православна думка, поєднуючи релігійні та наукові знання, наголошує на значенні біоетики та поваги до життя, щоб запобігти можливим катастрофам та зберегти гармонію між людиною та природою.

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), хоча широко використовується як метод допоміжної репродукції, стає предметом глибокого розгляду в християнському світі, зокрема серед представників православної церкви. Цей метод зустрічає суттєві обґрунтовані протистояння, оскільки його сутність стосується етичних та релігійних аспектів.

Не порушувати природний порядок

У своїй концепції церква ставить акцент на те, що ембріони, які виникають при ЕКЗ, також мають душу. Тому будь-яке втручання, яке призводить до їх знищення, є морально неприпустимим. Зважаючи на це, ЕКЗ вважається порушенням природного порядку створення життя та подружньої близькості.

Біоетика як наука, що інтегрує знання про людину, враховує і моральний аспект, і ставлення до життя в цілому. Це допомагає формувати цілісний світогляд щодо проблем людини та її ставлення до сучасних медичних технологій.

Позиція церкви щодо ЕКЗ розглядається як обґрунтований вибір між природними та технологічними методами репродукції. Згідно з цією логікою, природні методи, такі, як усиновлення, є більш прийнятними, оскільки вони не порушують природний порядок.

Враховуючи етичні й релігійні складнощі, пов’язані з ЕКЗ, церква висловлює обґрунтовану обтічність щодо використання цього методу. Це, своєю чергою, підкреслює необхідність розробки альтернативних підходів до репродуктивної медицини, які забезпечували б повагу до життя та природних порядків створення людини.

Радимо також прочитати: Коли не можна вишивати ікону: церква категорично забороняє це робити