Чи варто говорити людині про її психологічні проблеми?
Усі ми іноді можемо відчувати тривогу, стрес або пригнічення. Це нормально. Але якщо стан погіршується або впливає на повсякденне життя, це може означати, що наше ментальне здоров’я потребує більшої уваги.
Буває не просто визначити, чи варто починати розмову про ймовірні проблеми. Особливо зараз, коли всі українці так чи інакше переживають травматичні події та знаходяться у стані хронічного стресу.
Якщо ви помічаєте, що ваш друг, колега або член родини має деякі з цих симптомів, то не зайвим буде поговорити з близькою людиною про ваше хвилювання щодо його / її стану, – радять фахівці порталу Ти як?
Варто звернути увагу на такі ознаки, як-от ризикована поведінка, десоціалізація, надмірна критика себе чи інших, проблеми з концентрацією на розмові чи діяльності, дезорієнтація.
Ви можете хвилюватися, що не знаєте, як допомогти, або боятися сказати щось не так, але ця розмова буде мати велике значення. Перш за все тому, що ваша близька людина насправді може відчувати потребу в допомозі та не знає, як впоратися самостійно. Тому можливість бути відвертим у висловлюваннях уже буде полегшенням. До того ж це дасть людині усвідомлення, що вона не самотня і може розраховувати на підтримку та допомогу.
Є кілька ознак, коли найімовірніше з людиною щось не так. Серед них:
- надмірна тривога;
- пригнічений настрій, втрата інтересу до життя;
- порушення сну та апетиту;
- різкі та часті зміни настрою;
- часті нічні кошмари;
- зловживання алкоголем, наркотиками, азартними іграми;
- суїцидальні думки.
Радимо також прочитати: Як розпізнати, що дитині потрібна допомога психолога
Як заохотити людину звернутися по психологічну допомогу?
Почніть із того, щоб знайти правильне місце та час. Місце для розмови мусить бути безпечним, комфортним та приватним.
Спробуйте поговорити безпосередньо про свої побоювання. Підходьте до розмови з емпатією. Це зменшує або нівелює захисні реакції. Спробуйте ставити запитання, а не давати прямі поради.
Почніть із висловлювань, які фокусуються на вас та вашому сприйнятті. Наприклад, «Я хвилююся за тебе» може стати хорошим початком і не викликатиме в співрозмовника відчуття провини.
Люди часто хочуть поговорити, але їм важко почати розмову. Здебільшого люди звертаються за підтримкою до друзів або сім’ї у важкі часи. Ось як ви можете допомогти їм почати:
- ставте відкриті запитання про те, як ваш співрозмовник себе почуває;
- говоріть про свої проблеми та ознаки зміни в поведінці близької людини, уникайте осуджень;
- дайте час та простір: уважно слухайте, не перебивайте, не порівнюйте, не засуджуйте, не пропонуйте рішення;
- лише вислухавши, вирішуйте, чи потрібно вам заохочувати людину отримати професійну допомогу.
Радимо також прочитати: Як знайти психолога собі або дитині?
Як допомогти людині, яка перебуває не в ресурсному стані?
Незалежно від того, обере людина звернутися по психологічну допомогу до спеціаліста чи ні, є деякі способи її підтримати. Серед них:
- Скажіть, що ви хвилюєтеся через стан близької людини. Це хороший спосіб почати розмову та важливе нагадування, особливо для людей, які мають депресивні розлади.
- Поводьтеся звичним способом. Робіть те, що ви робите зазвичай — зміни в поведінці можуть змусити близьку людину почуватися більш ізольованою.
- Заспокоюйте. Коли хтось уперше згадує про свої проблеми — це великий крок. Визнайте цей факт і дайте знати, що ви тут, щоб вислухати, коли буде потрібно поговорити та допомогти.
- Не змушуйте до психотерапії. Не силуйте та не тисніть щодо зустрічі з лікарем чи спеціалістом із ментального здоров’я, оскільки це може викликати дискомфорт. Обережно досліджуйте причини відмови та слухайте, не засуджуючи.
- Запропонуйте практичну допомогу. Запитайте, як можна полегшити день близької людини. Ви можете, наприклад, сходити за покупками, скласти компанію на прогулянці чи знайти контакти центрів психологічної допомоги, якщо вас про це попросили.
Що робити, якщо людина відмовляється від допомоги?
Якщо хтось, хто вам небайдужий, відчуває труднощі, але не може або не хоче звернутися по допомогу, ви можете відчувати розчарування, сум та безсилля. Але важливо визнати, що люди — це окремі особистості, які мають права, тому завжди є межі того, що ви можете зробити, аби підтримати іншого.
Під час психологічного консультування важливо визнати, що допомога потрібна. Прийняття рішення про допомогу є важливою частиною процесу відновлення.
У такому випадку продовжуйте слухати. Дайте знати, що ви поруч та нагадайте, що психологічний стан може покращитися за умови належної підтримки.
Що можна робити, якщо близька людина не хоче звертатися по допомогу:
- Набратися терпіння. Ви не завжди знаєте всю історію, і можуть бути причини, чому людині важко звернутися по допомогу.
- Запропонувати емоційну підтримку та практичну допомогу. Дати зрозуміти, що ви дбаєте про людину та будете поруч, якщо / коли вона передумає.
- Повідомити, де шукати допомогу, коли людина буде готова (наприклад, підготувати перелік корисних контактів, типові питання про те, що відбувається під час консультування, або як працюють різні методи психотерапії).
- Стежити за власним станом та дбати про себе.
Що не можна робити, якщо близька людина не хоче звертатися по допомогу:
- Змушувати когось говорити з вами на цю тему. Може знадобитися час, щоб відчути, що можна говорити відверто, і тиск тут не допоможе.
- Наполягати отримати допомогу (якщо співрозмовнику більше ніж 18 років і це не гострий стан). Ми несемо повну відповідальність за прийняття власних рішень. Це охоплює і ті випадки, коли ми вирішуємо звернутися по допомогу, якщо почуваємося погано.
- Звернутися до лікаря щодо когось іншого. Лікар може надати вам загальну інформацію про симптоми чи діагнози, але він не зможе поділитися жодними конкретними порадами чи рекомендувати будь-які дії стосовно людини без її згоди.
Коли треба обов’язково втручатися та звертатися про допомогу?
Іноді людина може сприймати реальність зовсім не так, як інші люди, а тому не усвідомлювати, що допомога необхідна негайно
Зокрема, це люди, які перебувають у стані психозу, мають галюцинації (їм ввижаються речі, вони чують голоси) чи відчувають сильну параною. Це симптоми та стани, які потребують звернення до психіатра. У таких випадках важливо зробити наступне:
- Розпитайте про те, які емоції викликають ці стани (наприклад, тривогу, страх, загрозу чи збентеження), оскільки ці почуття будуть для людини дуже реальними.
- Уникайте підтвердження чи заперечення його / її досвіду та сприйняття. Замість цього можна сказати щось на кшталт: «Я розумію, що ти бачиш речі саме так, але для мене це інакше».
Існує багато непорозумінь та стигми довкола психозу. Багато людей помилково асоціюють слово «психотичний» із «небезпечний». Але важливо пам’ятати, що насправді дуже мало людей, які переживають психоз, здатні заподіяти комусь шкоду, окрім себе, проте допомога їм необхідна. Лікарі зможуть призначити комплексне лікування, включно з медикаментозною терапією та психологічною допомогою, оскільки це такий самий розлад здоров’я, як й інші.
Якщо ви зараз не перебуваєте в подібній ситуації, але хвилюєтеся, що хтось із ваших близьких у зоні ризику в майбутньому, то було б добре скласти з ним / нею план на випадок кризи.
У ньому ви можете визначити, які кроки ви будете робити в надзвичайних ситуаціях (важливо, щоб кожен із них був посильним та зрозумілим у будь-якому стані). Зокрема, план має містити спільне визначення чітких ознак кризи (поведінкових, когнітивних чи фізичних), способи самодопомоги, щоб відволіктися від стресорів, та контакти соціальної підтримки, включно з друзями та членами родини, які допомагали в минулому, і з якими людина почуватиме себе комфортно, контактуючи в умовах кризового періоду.
