Своєчасна діагностика є ключем до виявлення серйозних захворювань на ранніх стадіях, що значно підвищує шанси на одужання. Проте існують методи, які не мають наукового обґрунтування, витрачають кошти пацієнтів та гають час, який міг би бути використаний для реального лікування. Одним із таких псевдонаукових методів є іридодіагностика — про неї розповідаємо разом зі спільнотою “Клятий раціоналіст“.
Іридодіагности стверджують, що кожен орган пов’язаний з певною ділянкою на райдужній оболонці ока, і зміни в організмі відображаються на райдужці. Наприклад, порушення в роботі органів, на їхню думку, можна побачити у зміні кольору чи появі плям на райдужній оболонці.
Однак насправді структура райдужки формується ще до народження і не змінюється протягом життя. Зміни, які можуть помітити “діагности” в оці, зазвичай є наслідком пошкодження капілярів або патологій самих очей і не мають жодного відношення до інших систем організму.
Серйозною загрозою є те, що іридодіагности часто встановлюють діагнози та призначають лікування не тільки захворювань очей, але й інших органів, що вимагає спеціалізованих медичних знань.
Радимо також прочитати: Алергія – лікується: як правильно діагностувати та лікувати алергію
Дослідження, які спростовують ефективність іридодіагностики
- Хибні діагнози. В одному з досліджень іридодіагности обстежили людей із захворюванням нирок. Результати показали, що 88% здорових пацієнтів було діагностовано як хворих, тоді як 74% пацієнтів із реальною патологією залишилися “здоровими” за висновками діагностів. В іншому дослідженні, що стосувалося онкологічних захворювань, іридодіагност зміг правильно визначити лише 3 випадки раку серед 68 пацієнтів із підтвердженим діагнозом.
- Суперечливі результати. У дослідженні з обстеження хворих на захворювання сечового міхура декілька іридодіагностів надали не лише хибні, а й взаємно суперечливі діагнози.
- Відсутність ефективності. Огляд існуючих досліджень, опублікований у 2000 році, підтверджує, що іридодіагностика є неефективною і навіть потенційно небезпечною через встановлення хибних діагнозів, витрати часу та грошей пацієнтів.
У результаті пацієнти можуть відчути стрес, витратити гроші на непотрібне лікування і, найгірше, втратити дорогоцінний час, який можна було б використати на дійсно ефективну терапію.
