Чесно кажучи, гадки не маю, як насправді звуть цього кота. Але він приходить до нас і почувається як удома. Тому доводиться до нього якось звертатися. З очевидних причин називаємо його Рудиком. Але треба визнати, що на киць-киць він відгукується набагато охочіше.
Чий це кіт, ми досі так і не вирахували. Але ж у нас йому подобається. І якось я подумала: добре мати такий характер як у Рудика чи не дуже? Зараз розповім про нього трохи більше.
Він нічого не боїться, просто тотальний пофігіст. Він тусується у нашому дворі, час від часу застрибує на наш стіл і спить на нашій гойдалці. Ми любимо котів, особливо доброзичливих, хто не ображає нашу кішку. Рудик не ображає. Якщо вдивитись у його морду, то не виникне жодних сумнівів щодо його намірів.
Іноді складається враження, що він вміє отримувати задоволення від життя як ніхто інший і “не париться” ні про що на світі.
Не ображає і не ображається. Не приховую, буває ми намагаємося вигнати його з дому, коли він нахабно заходить до кімнати. Плескаємо, тупаємо, лаємо його, але йому байдуже. Він просто пре як танк до своєї мети. Метою найчастіше є миска нашої кішки. Але не лише. Іноді любить просто поспати у нас на підлозі у вітальні.
Зазвичай на рушнику прохолоджується наша кішка, але Рудик не гидує і з радістю розташовується на її місці.
Влітку у нас часто відчинені двері на веранду, ось він і користується послугою “Гостям завжди раді”. Користується активно та не соромлячись. На мою думку, періодично він забуває, де його дім насправді.
А дім у Рудика точно є. Є в нього і господарі, які часто обробляють рани Рудика зеленкою. А він постійно в ранах, просто постійно. В які колотнечі він потрапляє? І чи не винен усьому його безстрашний пофігізм, який робить Рудика абсолютно безпорадним перед загрозою?
Тривога і страх нам життєво потрібні
Коли мої клієнти ставлять собі за мету позбутися тривоги і страху, я їм наводжу в приклад Рудика. Так, вважаю його гідним прикладом. Ось він нічого не боїться. І нікого. Звідси, підозрюю, і його біди. Неначе магніт притягує він неприємності.
Тому ні в якому разі не годиться позбавлятися тривоги та страху. Вони нам життєво потрібні. Ці емоції ми цінуємо та поважаємо за те, що вони дозволяють нам уникати багатьох проблем.
І лише в тому випадку, коли страх позбавляє нас можливості йти до мети, спілкуватися, будувати стосунки з людьми, долати безпорадність, ми починаємо працювати з ним.
Поєднувати в собі відкритість та обережність, бачити різницю між довірою та довірливістю, ловити легкий аромат інтриги, пригод і водночас не ризикувати там, де це не виправдано – ось завдання для гармонійного життя людини.
Як фахівець, який працює з тривожністю, я виступаю за пофігізм. Але за здоровий, з елементами підстрахування.
Є в Рудику щось, що приваблює. Але, щиро кажучи, я за нього переживаю.
Авторка – психологиня Наталя Цибуліна