Багато людей не усвідомлює, що їхні тривоги насправді можуть бути ознакою тривожного розладу особистості, який часто ховається за зовнішніми проявами характеру. Офіційна статистика щодо цього питання відсутня, але за неофіційними даними, цей розлад частіше зустрічається у жінок у віці від 20 до 29 років, хоча може траплятися і в інших вікових групах, супроводжуючи людину довгі роки.
Що таке тривожний розлад особистості?
Люди є соціальними істотами, які потребують спілкування і позитивних емоцій від нього. Ті, хто страждає на тривожний розлад, часто відчувають глибоку неповноцінність і соромляться себе. Вони сприймають критику болісно та уникають соціальних контактів, що інколи називають “стійким уникаючим” розладом. Такі люди бояться, що їхні дії не знайдуть схвалення, що призводить до боязні виконувати будь-які дії через страх бути осміяними. Це порушення зазвичай розвивається у юному віці та зберігається протягом усього життя.
Ще недавно тривожний розлад не розглядався як окрема патологія, а описувався лише як симптом при інших психічних розладах. Однак, завдяки німецькому вченому Карлу Леонгарду, який створив класифікацію психотипів у середині минулого століття, людей, що страждають таким розладом, віднесли до патологічних психотипів, зокрема до тривожного типу, який часто страждає від компульсивно-тривожного синдрому та психоастенії.
Лікуванням цього розладу займаються психіатри, психотерапевти та клінічні психологи. Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКБ-10), тривожний розлад особистості має код F60.6.
Чому виникає тривожний розлад особистості?
Причини виникнення тривожного розладу складно визначити однозначно. Вважається, що на розвиток психіки в період юнацтва можуть впливати комбінація несприятливих соціальних і психологічних чинників, а також генетично обумовлені механізми. Часто розвиток розладу асоціюють з темпераментом людини, особливо з меланхолійним типом, який вже з дитинства може проявляти надмірну сором’язливість і боязнь нових ситуацій.
Стиль виховання також відіграє значну роль: діти, що ростуть в умовах постійної критики і несхвалення їхніх дій, можуть розвинути «кокон» — стан ізоляції від суспільства, який є характерним для тривожного розладу особистості.
Діагностика та лікування тривожного розладу особистості
Діагностика та лікування тривожного розладу особистості здійснюється психіатрами та психотерапевтами. Важливо правильно диференціювати тривожний розлад від інших порушень, зокрема:
- антисоціальний розлад особистості, відомий також як соціопатія, де індивід відкидає не тільки суспільство, але й загальноприйняті соціальні норми і мораль;
- також тривожний розлад відрізняється від шизоїдного розладу, оскільки особи з тривожним розладом бажають спілкування, але їх стримує страх критики та відхилення;
- залежний розлад особистості, де індивіди надмірно бояться втрати близьких людей і є емоційно залежними, також є важливим для диференціації.
Лікарі використовують систему тестів для ідентифікації тривожного розладу, а діагностика включає спілкування, спостереження за змінами у мовленні та поведінці.
Основні діагностичні ознаки включають:
- постійне напруження,
- невпевненість у власних силах,
- нав’язливе знецінення власної особистості,
- небажання ініціювати спілкування без гарантій відсутності критики,
- сильну реакцію на критику і страх несхвалення.
Як позбутися тривожного розладу особистості?
Лікування зазвичай проводиться не в стаціонарі, а в домашніх умовах з використанням поведінкової психотерапії і психоаналізу.
На початковому етапі програма допомагає пацієнту усвідомити внутрішні конфлікти та проблеми, а також реінтерпретувати минулий досвід. Групові заняття та тренінги сприяють формуванню нових патернів поведінки та взаємодії, дозволяючи пацієнту випробувати та закріпити нові навички. Важливо, що лікування включає як індивідуальну роботу, так і групові сесії, що збільшує ефективність терапії.
У деяких випадках, особливо при важких формах розладу, може бути рекомендовано медикаментозне лікування, включаючи прийом транквілізаторів та антидепресантів, що допомагає зменшити напругу та депресивні симптоми. Проте слід пам’ятати, що медикаменти продаються за рецептом і вимагають обережного підходу у використанні.
Для ефективного впорядкування життя і лікування необхідно дотримуватися регулярного режиму дня, забезпечуючи достатній час для нічного відпочинку і уникаючи роботи вночі. Релаксація також грає ключову роль у лікуванні тривожності. Техніки медитації, дихальні вправи та йога можуть допомогти заспокоїти розум і знизити рівень стресу. Якщо відвідування групових занять виявляється складним, варто спробувати практикувати самостійно.
Важливо навчитися уникати зацикленості на одному об’єкті чи проблемі, оскільки це може посилити тривожність. Натомість корисно навчитися перемикати увагу між різними діяльностями, що допоможе досягти більш збалансованого психологічного стану. Також слід уникати вживання алкоголю як способу розслаблення, адже це може виявитися шкідливим і призвести до залежності.
Загалом, на шляху до одужання важлива послідовність і виконання рекомендацій лікаря, а також відкритість до нових методів самодопомоги та готовність до змін.