В ангелів очі зазвичай зелені. Зелені, як виноград, підсвічений сонцем. Ясні, прозорі та усміхнені. Ну, принаймні у тих Ангелів, які зустрічалися мені. Можливо, іншим людям посилають Ангелів із блакитними очима або навіть і карими, а у мене — ось так.

Люблю, коли тепло

“What is your favourite day?” – запитую я у нього, маючи на увазі день тижня: суботу чи неділю.

“Люблю той день, коли тепло,” – відповідає він. Що тут скажеш? Я також люблю, коли тепло, і не важливо, який це день тижня. Дурні запитання у підручниках.

“А у вас так буває, що прокинешся зранку, і такий настрій хороший, сонечко світить, усе добре, а потім сонце десь зникає і настрій теж?” – це вже мене запитує інше зеленооке Ангелятко.

Я здивовано дивлюся на нього, адже я думала, що тільки у мене така сонячна залежність.

“Скільки років тобі?.. А мамі?.. А бабусі?..” – і тут він ухиляється від прямої відповіді.

“Вона вже близько до смерті,” – чую я.

Мабуть, Ангели не мислять категоріями чисел, у них свій відлік часу. Моє відкриття підтверджується після запитання про дідуся.

“Він уже помер. Не знаю, у скільки років помирають,” – рівним голосом каже Ангел. “У кожного свій час життя…”

За ними цікаво спостерігати, і ще цікавіше спілкуватися. Вони серед нас – придивіться. Я точно знаю, що вони є, адже у мене своїх двійко.

• Ангели-охоронці існують: це люди, які вас люблять понад усе

Авторка – Лілія Лащук, з архіву газети “Сім’я і дім”