Коли жінці погано, вона іде до мами
Коли жінці погано, коли вона розгублена, поранена чи знесилена… Вона йде до мами. Якщо мама здатна запропонувати їй молоко своєї любові – прийняти, не засуджувати, гладити по голові і плакати з нею разом, а потім, долонями обійнявши обличчя, просто бути поруч, то жінка зцілюється, наповнюється найголовнішим, вона готова жити далі, долати і боротися…
Коли ж мама не змогла зробити так, то жінка йде до сестри, до подруги, до бабусі або тітки, до рідної близької людини. Вони не напоять молоком, як мама, але вони можуть напоїти чаєм, пригостити медом і просто вислухати, можуть просто сказати: “Я поруч, я приймаю тебе, навіть якщо не розумію”.
Якщо і це неможливо, то жінка піде до інших жінок. І від них буде чекати не молока і чаю, не теплих рук на своїх щоках і не повного прийняття, але поваги і взаємодопомоги. Що її, ніби дельфіни, виштовхнуть до повітря своїм добрим ставленням, а не, як акули, роздеруть, тому що вона слабка.
Коли до тебе приходить жінка, розгублена і хвора, коли вона корчиться від болю чи покрита льодом, коли до тебе приходить жінка – просто простягни руку, просто усміхнись і просто згадай, що ти – така ж жінка…
Радимо також прочитати:
Авторка – Мірта Гроффман
