У складній сімейній ієрархії бабусі посідають дуже важливе місце.

Споконвіку бабусь називають берегинями роду, які зберігають і передають сіменйні традиції. Ось чому роль старшого покоління у становленні онуків не можна применшувати.

Якщо батьки часто суворі і безкомпромісні у спілкуванні з дітьми, то бабусі згладжують усі гострі кути, оточуючи онуків лагідністю та ніжністю. І цілком природно, що онуки прив’язуються до улюбленої бабусі з ранніх років. І ця любов на все життя: навіть коли діти виростають, вони можуть бути емоційно залежними від бабусі.

Кілька речей, яких чекають онуки від улюбленої бабусі

Онуки чекають, що бабуся захистить перед батьками

Найчастіше мами та тата ставляться до своїх дітей надто суворо й вимогливо, намагаючись виховати їх конкурентоспроможними та успішними особистостями. «Ти маєш бути найкращим!», «Цього недостатньо», «Чим ти тільки думав?» − лише деякі фрази в батьківському лексиконі, які супроводжують досить дорослих людей усе їхнє життя.

Саме в такі моменти прив’язаний до бабусі онук очікує, що вона прийме його. Він змалку звик, що саме бабуся захищала його перед батьками, і ця потреба залишається на все життя.

Онуки чекають від бабусі на прояв фізичної теплоти

На думку американського фахівця Вірджинії Сатир, нам потрібні чотири обійми, щоб вижити, і 12 – для успішного розвитку.

На жаль, батьки бувають настільки зайняті роботою та особистими справами, що забувають обіймати своїх дітей, особливо якщо вони вже виросли. Коли вони були маленькі, то мами та тата частенько їх пригортали. Але до синів і дочок, які подорослішали, вони не так часто біжать з обіймами.

Проте бажання фізично відчути тепло та ніжність нікуди не зникає з роками. Тому онуки хочуть, щоб хоча б улюблена бабуся так само часто приймала їх у свої обійми.

Онуки чекають, що бабуся підтримає у скрутну хвилину

Часто саме від бабусь ми чекаємо на мудрі поради та підтримку у складні моменти. На думку психолога Ганни Скавітіної, це очікування з боку онуків можна пояснити тим, що вони впевнені у великому життєвому досвіді бабусі.

«Вони можуть сміливо балувати і давати онукам те, що, можливо, не вдалося дати своїм дітям, оскільки доводилося багато працювати, займатися домашнім господарством, виживати: емоційне тепло, ніжність», — наголошує психолог.

Справді, найчастіше бабусі не бачать у деяких негараздах нічого жахливого, оскільки не з чуток знають про справжні проблеми. Вони з радістю заспокоять онуків, підтримають і з властивою їм мудрістю скажуть, що це мине.

Онуки чекають від бабусі активного інтересу до їхнього життя

У дитинстві батьки та бабусі, як правило, уважніші до справ дітей. Вони запитують про навчання у школі, про нещодавню поїздку з класом на екскурсію, про дружбу з «тією гарною дівчинкою» — загалом виявляють великий інтерес.

Природно, дитина звикає до такої моделі: навіть коли вона стає дорослою, то чекає на ті ж запитання. І від бабусі насамперед. Для онука це доказ любові до нього.

Тільки бабусі, які люблять, здатні щиро пишатися досягненнями онуків, нахвалюючи їх перед сусідами, подругами і родичами.

«Ось уже майже сорок років, як нема однієї моєї бабусі, і п’ятнадцять — другої, а тепло, яке вони мені дарували, досі зігріває мою душу. Повертаючись із чергового відрядження, я ловлю себе на думці, що все ще підсвідомо чекаю на дзвінок. “Як з’їздила?” 

Кожному з нас важливо відчувати свою значущість, відчувати небайдужість близьких людей. Іноді те, про що забувають батьки, пам’ятають бабусі. Саме вони можуть дати онукам важливі речі, які допоможуть їм у дорослому житті.