Як поводитися, якщо бачиш військового з протезом? Чи доречно казати “дякую” і пропонувати допомогу? Що можна запитувати, а що – ні? Як поводитися, щоб висловити вдячність і підтримку, але не завдати болю? Про це у своєму дописі розповіла Olga Rudneva, координаторка найбільшого гуманітарного складу HelpUkraineCenter, CEO благодійного проекту Superhumans Center. Неодмінно прочитайте, адже це стосується кожного українця.
Дякувати – нормально, жаліти – ні
“Вчора на Кураж обговорювали, як краще звертатися до військових та людей з інвалідністю. Як дякувати та як не ділити світ на «нас» та «них»
Якщо коротко з нашої дискусії за участі Uliana Pcholkina та суперлюдей:
- Жартувати про залізні ноги можна. Але тільки, якщо ви близькі та знаєте через що проходить людина. На ці жарти має бути дозвіл. Як сказав Олексій, який втратив обидві ноги: «Мені можна. Тобі – ні».
- Дякувати – нормально. Просто підійти та сказати: «дякую» або прикласти руку до серця. Маленький жест поваги, якому маємо навчитися.
- Питати: «що сталося?», «як отримав поранення?», «а ти вбивав?» та казати «одужай!», «тримайся!» та інша підбадьорююча фігня – не нормально. Якщо людина захоче, – розповість сама, що сталося. Ноги не відростають, не всі люди з інвалідністю отримали інвалідність внаслідок війни, і люди, які втратили кінцівки, не хворі.
- Дивитися як на прибульця – не нормально. Дивитися з захопленням та вдячністю – ок. Людина це відчуває. Спитати про протез – нормально. Але тільки якщо вам дійсно цікаво і ви готові слухати про це. Спитати про протез, щоб просто щось спитати, бо вам незручно, – не нормально.
- Жаліти – не нормально. Бо жалість до людини, яка може бути сильніше за тебе, – абсурд. Пропонувати гроші – не нормально. Подарувати сувенір або лишити щось символічне – нормально. Це про повагу. Гроші принижують. Хочете допомогти грошима – донатьте.
- Тягнути дитину за руку подалі від людини з протезом – не нормально. Пояснити дитині, що деякі частини тіла можуть бути штучними, – нормально. Це частина нашого майбутнього. Якщо хочемо жити довго, всі будемо мати запротезовані частини тіла.
Коли ви бачите повільного або незграбного чоловіка, будьте терпеливіші!
Відсутність кінцівки не робить людину інакшою
- Відсутність кінцівки не робить людину слабкішою.
- Відсутність кінцівки не робить людину гіршою за вас.
Чи привертає людина з протезом ваш погляд? Звісно. Але погляди бувають різні. Навчиться дивитися з повагою та захопленням замість жалю та розпачу.
Ми будемо країною людей з інвалідністю. Це не зробить нас слабкішими. Це ще більше зробить нас нами, бо це частина нашої історії, частина історії, як ми боролися за нашу незалежність та право жити своїм життям.
Щиро вірю, що всі разом зможемо змінити ставлення до людей з інвалідністю. Бо інакше ставлення призведе до більш доступних вулиць та адаптованих робочих місць”.
Воїне, твоїми руками смерті буде смерть, а життю – життя
Авторка – Olga Rudneva
