Психологиня Марія Єрохіна розповіла про те, чому іноді непросто буває знайти “свою” людину:

“Нещодавно мене знову запитали: “Як знайти “свою” людину?”. Так от, відповідаю…

Ваша людина десь обов’язково є.  Так само як десь є ваші захоплення, спорт, комфортне коло спілкування.

Люди кажуть мені, що у них сформований список якостей, є важливі критерії пошуку, ідеал чоловіка чи жінки, люди відвідують театри, музеї, навіть вечори знайомств, активно спілкуються, але людини немає.

Річ у тому, що більшість людей починає шукати “свою” людину, не будучи “собою”.

Що це означає?

Це означає, що людина сама себе обманює про те, якою вона є, які риси характеру має, що потрібно їй насправді.

Буває, що не дурить, а просто не знає.

А буває, що навмисно ховає в глибину (далі на горище) всі свої якості, які вважає неприйнятними, не модними, не властивими “потрібній” людині.

Або намагається зібрати воєдино те, що подобається “жінкам” або “чоловікам”, якомусь збірному образу, неясно звідки взятому…

Окрема історія із завищеною або заниженою самооцінкою, яка також потребує уваги та опрацювання.

Ось і знаходить людина “підробку” і радіє, бо якраз і шукала “те саме”.

Але тут одразу два розчарування. Тому що один знайшов “підробку”, а другий знайшов “не свою” людину.

І добре, якщо люди мають сили зізнатися в цьому. Але частіше – ні.

І так продовжується нескінченно.

Поки людина не дійде до тієї точки, де потрібно нарешті зупинитися і прийняти себе справжнього.

Всі ми, як би нам не хотілося зворотного, як би ми не самовдосконалювалися, маємо свої недоліки, ми не ідеальні, не шаблонні. І це добре.

І лише тоді, коли ми приймаємо свою неідеальність, починаємо її любити, з’являється “наша” людина. Котра готова любити нашу неідеальність разом з нами.

Часто самій людині дуже важко відстежити всі свої стереотипні реакції мислення та моделі поведінки, важко прийняти свої якості характеру, особливо якщо в сім’ї, де людина росла, їх засуджували”.