Коли мене запитали як я його полюбила, я на секунду замовкла. Мені нічого було сказати, адже він такий, як всі інші — курить постійно цигарки, вранці випиває чашку кави, а ввечері ми говоримо з ним ні про що.
І тут я заговорила.
– До нього у мене було інше життя, але коли я побачила його, мені не захотілося дивитися назад, згадувати про те, що мені потрібно кудись бігти. Просто одного разу, він так мило, тривожно посміхнувся мені. Я нічого не відчула, але потім мені страшенно захотілося, щоб він посміхнувся мені знову.
І так до сих пір…
