Чоловік щойно одружившись, почав будувати власний дім своїми руками, а біля хати посадив прутик дуба. Швидко життя промайнуло і дитячий сміх вже лунав з уст внучат…. Ось внучка- красуня якось і каже дідусеві:
– Дідусю! Зріж отого великого дуба перед вікном, бо зовсім темно у хаті, тінь падає на вікна.
– Добре, онученько. Завтра потрудимось.
Наранок скликав дідусь дев’ять онуків і онучку- красуню до праці і каже:
– Будемо працювати! Будемо …. рити рови і переставляти нашу хату щоб листя від дуба не заступало сонця!
Ось така мораль: краще перенести дім, аніж зрізати дерево, яке батьки-діди усе життя ростили! Шануйте працю батьків,- щоб вам так тяжко не працювати!
