“Зайва вага і ожиріння – це ЗАВЖДИ наслідок переїдання, – пояснює експерт зі схуднення Мандзяк Віктор. – Чи можна тут ставити жирну крапку? Ні, треба копати глибше. Чому людина переїдає? Заїдає стрес? Шукає в їжі позитивні емоції? Чи може це генетика? Можливий будь-який з цих варіантів, а може і всі три разом”.
Експерт детально пояснив причини, чому люди набирають зайву вагу, і яку роль у цьому відіграє генетика.
Генетика чи харчова традиція?
“Коли мова йде про генетику в контексті зайвої ваги, мова не про те, що людина пухне з повітря. Мова, звісно, про харчову поведінку. Якщо я скажу, що генетика детермінує харчову поведінку, це звучатиме як вирок. І кожен з вас, хто має порядний шмат сала на сраці, опустить руки зі словами: “То не я, то генетика”. Ні, генетика не детермінує харчову поведінку, але вона на неї впливає. Давайте будемо розбиратись з цим непростим, як життя хлопця з глухого карпатського села, питанням.
Як дізнатись як генетика впливає на масу тіла? Хтось скаже: “Простіше простого, гляньте на батьків. Якщо батько повний, а син худий – генетика значення не має. Якщо велике брюхо і батька і сина змушує періодично проколювати нові дірки в поясі – вплив генетики очевидний.”
Все би було так просто, якби не одне але, це але називається “харчова традиція”. Якщо в сім’ї звично їсти полуничне варення руками з трилітрової банки і запивати Pepsi круасани, велике пузо в батька і сина може бути зв’язане з харчовою культурою сім’ї.
Учені, добре знаючи цей момент, провели дослідження на 540 дорослих датських прийомних дітях. Ну, як дослідження, вони познаходили їхніх біологічних батьків, і порівняли їхню масу тіла. Виявилось, що є сильний зв’язок між масою тіла біологічних батьків і їхніх дітей. А в цьому систематичному огляді вчені зробили висновок, що харчова культура в сім’ї теж має вплив на масу тіла прийомних дітей. Тобто в не залежності від того прийомна ви дитина чи рідна, якщо в сім’ї прийнято макати вареники в згущене молоко, плоского живота вам не бачити ні в себе, ні в своїх батьків. Ну це очевидно.
Генетичні причини
Що може бути з генетикою не так, що хочеться їсти хочеться хоч рот зашивай, хоч їжу ховай?
Може бути мутація в гені лептину – гормону, що відповідає за ситість. Людина їсть, їсть, а наїстись не може. Але така мутація – велика рідкість, і маса тіла росте як на дріжджах з самого народження, а не як в нас зазвичай: по кілограму в рік, і на зустріч випускників в сукні XXXL.
Ще може бути дефіцит одностороннього гомологу дрозофіли (знаю, звучить дивно) – фактору транскрипції, який розташований на хромосомі 6q16 і сильно експресується в паравентрикулярному ядрі гіпоталамусу, який являється критичним регулятором апетиту. Тобто, ви народжуєтесь з дефіцитом цього фактору і вам хочеться їсти більше, ніж треба. А дієта для вас – пекло на Землі. Якщо ви гадаєте, що знайшли те, на що можна звалити всю відповідальність за зайву вагу, і заспокоїти своє его, не спішіть з висновками. Окрім звірячого апетиту, у вас ще має проявлятись дефіцит пам’яті, мають непокоїти проблеми з концентрацією уваги та емоційна лабільність. Знаю, кожен може згадати як він щось не міг згадати, як не міг сконцентруватись на чомусь важливому і як радість мінялась смутком. Тому, прошу вас, не натягуйте кота на глобус, найімовірніше ця історія не про вас.
Є ще синдроми Барде Бідля і Прадера Віллі. Але якщо би вони у вас були, ви би про це знали. А якщо ви про них не чули, то маєте ще одну причину для непідробної радості.
Висновки
Очевидно генетичні фактори впливають на масу тіла безшерстого примата. Хоч цей вплив ще не до кінця не з’ясований, найімовірніше він зв’язаний із апетитом, (гіпоталамусом, лептином та іншими розумними словами). Судячи з усього, є люди, які генетично більш схильні до переїдання. Але хай там як, кожен з нас може, а головне має контролювати, що і скільки він засовує собі до рота.
А наскільки сильно відрізняється ваша маса тіла від такої у батьків? І якщо відрізняється не суттєво, як ви гадаєте, чому? Це вплив генетики чи культури харчування в сім‘ї?”
