Ресторан. Вечір. Читаю меню. Раптом в мій «кадр» потрапляють жіночі ноги: облягаючі джинси, важкі зелені «Мартенз». Що за модна красуня? Піднімаю очі. Красуні років за 40 ….
Їм за сорок! Вони спортивні, веселі, запальні. Їхня юність припала на 1990-ті, тоді вони вдихнули звеселяючого газу свободи і до сих пір літають і пустують. … Манікюр та педикюр – обов’язково. Косметолога і перукаря не пропустити ні за що. Тим, кому за 40, це феномени нашого часу.
Я від таких жінок балдію.
У таких красотунь немає проблем. Вони собою задоволені. А якщо і незадоволені, підморгують собі в дзеркало і – шусть за двері. Вперед, в театр, на тусовку, в фітнес- зал. Вони класно виглядають, їм прикольно жити. Вони приводять до залу своїх дочок-підлітків. А дочки цілком можуть привести таку маму в свою компанію, та запалить так, що змучена молодь впаде. На модних виставках суцільно – вони, за 40. Молодих мало, молоді дивляться серіали. Круті ж тітки всюди встигають. У них рівне дихання, гаряче серце, глузливий погляд.
У них за плечима – трагедії, втрати, нещастя. Зради чоловіка, скандали з дітьми, перші зморшки. «О, боже, ні!» А тепер все відболіло, діти дуже дорослі, зморшки? Ну не сходити ж з розуму від них. Вони не роблять пластичні операції, вони не божевільні. Хоча кремчики вранці і на ніч – святе. І волосся підфарбувати – може, рудою стати? Вони хвацько вбираються. І не виглядають безглуздо.
Безглуздо можна виглядати в молодості: безглузда сумка, дешеве плаття, немодні джинси. В молодості вся ця нісенітниця важлива. У тебе «контракт» з суспільством, ти повинна вписуватися в канони, регламент, протокол. Ти – соціальний планктон. Коли тобі за сорок-контракт розривається. Як сказала мудра Ізабелла Росселліні, «вік – це свобода».
Ти вже нікому нічого не винна, ти живеш, як тобі хочеться, ти – вільна. Тобі плювати, чи будуть мужики витріщатися на твою дупу, тобі начхати, що скажуть занудні подруги. Руді кучері, квітчаста сукня, кеди. І, чорт візьми, в цій свободі, в цьому сміху, в цій розхитаній ході сексуальності більше, ніж он у тієї юної пишногрудої навшпиньки, яка сидить в ресторані і поглядає щохвилини в смартфон: як помада, як чолочка лежить, як вії хлопають? Лялечка головою поворухнути боїться, лялечка вся на нервах, лялечка себе продає. Вона на «контракті».
А поруч сидять три круті жінки за 40, п’ють вино і регочуть. У них попереду веселий вечір. У них попереду довге цікаве життя. Та й які вони «жінки»? Дівчата! Нехай і зі зморшками. Дівчата, можна я до вас сяду, м? Хочеться вогню, а з юними нудно…
А. Беляков
